Я не мучусь думками,
чому я родилась не «там»?
Не плекаю надію
гайнути кудись за кордон.
Я не той патріот,
що довірить зізнання словам,
І не той пустомеля,
що славить згниваючий трон.
Я дитина широких,
без краю, зелених степів.
Мої руки омив
сивочолий могучий Дніпро.
Із старенької печі,
вогонь мою душу зігрів,
І родинна любов
залишила на серці тавро.
Таких чуйних людей -
не знайдете на нашій землі,
Такі ніжні пісні,
лиш бабусі Вкраїни співають.
І до нас щовесни
повертаються знов журавлі,
І добра, кожен ранок,
батьки своїм дітям бажають.
м. Кривий Ріг, червень 2012р
