11.06.2012 20:14
418 views
Rating 5 | 4 users
 © Дарія Китайгородська

Не та професія

На початку 90-х, коли я вчилася на перших курсах університету, частенько їздила додому славнозвісним потягом № 623 „Київ – Кам`янець–Подільський”. Було цікаво спостерігати за людьми, слухати їхні розмови й намагатися вгадати, чим вони займаються, чи мають родину, що для них є найважливішим у житті. Сама я ніколи у розмови не вступала, вважаючи, що завжди цікавіше слухати, ніж говорити. Однак все колись трапляється вперше.

- А ви, мабуть, студентка? – запитав мене вусатий дядько з нижньої полиці навпроти. Такий типаж у нас на Поділлі називають „вуйко з полонини”.

- Так, вивчаю російську філологію, - відповіла я.

- О, то де ж ви збираєтесь знайти роботу після закінчення? – усміхнувся до мене попутник. – Кому ж буде потрібна тая російська мова в Україні? У школі її не вивчатимуть. Не ту професію ви обрали!

- Чого це? – спантеличилася я. Чесно сказати, я тоді мало задумувалася, що буде з російською мовою після набуття незалежності нашою державою. Мала інші проблеми: підготуватися до сесії, дожити до стипендії, десь заробити трохи грошей... Тому міркування вуйка з полонини здалися мені чистою теорією з далекого майбутнього.

- Як це чого? Ми тепер маємо незалежну Україну, державна мова у нас – українська, Москва нам більше не вказуватиме, що і як чинити. І у школі їхню мову не будуть вивчати. Стільки вчителів опиниться без роботи! – аж трохи зі зловтіхою пояснив мені дядько.

- Ну, я в школу й не збиралася. Завжди хотіла залишитись у науці, - закопиливши губу, відповіла я. – Якщо вийде.

- І кому буде потрібна ваша російська наука? Солоденька, доки ще маєте час, переводьтеся на українську філологію: ця професія найближчим часом стане дуже популярною: чи в школі, чи у вишах, - агітував мене вуйко.

Я, звісно, впиралася, бо моя спеціалізація мені подобалась. Приводила аргументи про перекладацьку діяльність, порівняльне мовознавство й, зрештою, предків-росіян, які спонукали мене до професійного вивчення саме цієї мови. А уява вже малювала безліч нових книжок українських письменників, купу україномовної преси, обов’язкові іспити з української мови для чиновників усіх рівнів... Я була впевнена, що мої знання української та російської мов неодмінно згодяться у цьому яскравому майбутньому.

Але, вуйцю мій солодкий, не так сталось, як гадалось! Сьогодні мої знання затребувані, однак на ниві вітчизняної російськомовної преси. Коли-не-коли я таки перекладаю з російської для дружньої редакції, яка публікує кілька видань українською, калькуючи їх з російськомовного варіанту. Також пишу українською, але здебільшого для себе. Розмовляю українською вдома, на службі, на вулиці, в транспорті. Частенько чую навіть від приятелів: „А тебя не напрягает говорить на украинском?”

Може, я й справді обрала не ту професію?

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Мініатюра, Для дорослих, Про Батьківщину, Про Україну, Про сучасність, Про мову

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Нарис - Одкровення зеленої феї | Дарія Китайгородська». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Оповідання - У п`ятницю, 13-го... | Дарія Китайгородська». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Дарія Китайгородська.


Мій рейтинг: 7

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 13.06.2012 17:59  Каранда Галина => © 

))))))))) ух-ти! і тут футбол!))) 

 13.06.2012 17:56  Каранда Галина => Віктор Насипаний 

Полтавщина велика. є Кременчук, є Полтава, а є село... по-різному. в коментарях я пишу максимально наближено до того, як балакаю в житті. от і судіть... звісно, суржик є, але він такий рідний, прижився...) 

 12.06.2012 23:15  Тетяна Чорновіл => © 

Приємно, що Вам вистачає роботи. Та чомусь не радісно... 

 12.06.2012 00:48  © ... 

Народ, наші виграли!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! 2:1:))))))))))))) За Україну:)))))))))))) 

 11.06.2012 23:47  Віктор Насипаний 

гірка правда життя....хто його знає, до чого ми йдемо? 

 11.06.2012 23:26  © ... => Каранда Галина 

Дякую, пані Галино:)

 11.06.2012 23:19  Каранда Галина => © 

а я якраз чудово зрозуміла позицію автора. Сильна позиція, поважаю! дуже сподобався твір! 

Публікації автора Дарія Китайгородська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо