Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
18.06.2012 00:45Оповідання
Для студентів  Для дорослих  Про сучасність  Про село  Про час  
30000
© Арсеній Троян

Мисливці на літаючих крокодилів

Арсеній Троян
Опубліковано 18.06.2012 / 11754

… третій джип зупинився прямо біля самого берега, і з нього ледве виліз розчервонілий Степан Михайлович. Наша компанія біля мангала радо загуділа.

— Фу, блін, дороги у вас тут, — пробубонів він, витираючи піт дорогою краваткою. — Чуть машину не угробив.

Критика була спрямована на адресу Василя Гасановича, який очевидно це зрозумів, бо буркнув щось про ремонтні роботи, та його ніхто не почув, бо водій в шкіряній кепці витягнув з джипа ящик з бутлями і всі знову загуділи.

— Шо за … — Петро Петрович аж окуляри надів, щоб прочитати етикетку. — Шо, скотч? — і не дочекавшись відповіді розчаровано сплюнув.

Степан Михайлович знизав плечима:

— Девять лєт видєржкі…

— Може хоть самогонки у мєсних возьмем? — не вгавав Петро Петрович.

— Та ви паастарожнєй, — почувся голос Василя Гасановича. — Самагоночка то з сюрпризом. Патом такі чудеса начнуться, шо мама не горюй.

Гаврило Володимирович, скинувши пальто прямо в траву, поливав шашлики скотчем. Ми стояли довкола і пили прямо з пляшок, гигикаючи, тільки похмурий Василь Гасанович не пив, у нього язва ще з першої передвиборчої. Водій поліз в капот джипа.

— А шо ми як на похоронах? — вигукнув вже не тільки розчервонілий, а і повеселілий Степан Михайлович. — Міш, ану вруби оте шо ти по дорогі включав.

Водій кивнув головою і поліз в салон. Згодом залунав шансон.

— Оце музика! — Петро Петрович і собі став роздягатись. — Синуля вже задовбав своїми амєріканскімі обізянами.

— Та він в тебе як не твій… — кинув, відпиваючи, Степан Михайлович.

Гаврило Володимирович гмикнув. Петро Петрович мовчав.

Поволі темніло.

Степан Михайлович. починав непокоїтись:

— Ну што может пора, тємнєєт.

— Ще рано, — сказав Василь Гасанович, дивлячись на годинник.

По річці пропливли пацани на човні. Побачивши незнайомих людей, вони розвернули човен і хутко зникли в очереті. Степан Михайлович поморщився і звернувся до Василя Гасановчиа:

— А ти ж казав, шо річка приватизована?

Василь Гасанович поморщився:

— Та шо ж я пацанів штрафуватиму?

— Сьодні пацани, а завтра вони прийдуть до тебе додому і на голову тобі насруть, — тоном бригадира відказав Степан Михайлович. — Або ти їм і муку, і крупи, і ножки бушацькі, а вони тобі пікет під вікнами, тфу!

— Дєрмократія, — зневажливо кинув Гаврило Володимирович.

— Та отож. Пора вже завязувать, награлись, я як людина пожить хочу.

— Та *банати, — знову обізвався Гаврило Володимирович.

— Нєданоскі, — сказав Петро Петрович.

Василь Гасанович хотів щось сказати, але замовк і втупився в річку.

Коли шашлик дійшов, всі посідали за стіл і стали хвалити м’ясо.

— Я таке тільки в Тайланді їв, — прокоментував Степан Михайлович.

— Та ми тоже не пальцем роблені, — відказав Гаврило Володимирович. — Кстаті, я дачу достороїв під Києвом.

— Ну да?

З річки повіяло прохолодою. З ящика залишилось кілька пляшок.

— …Та пошли ти ту Катьку, вона в тебе при разводі половину одсудила, а тепер обратно лізе, — навчав Степан Михайлович Петра Петровича.

Той тільки рукою махнув.

— Шо ти рукою махаєш! Тряпка ти, а не мужик. Якщо бабу нада, то я тобі всю клумбу ними встелю…

— Та тут не в бабах діло…

— Пора, — врочисто сказав Василь Гасанович.

Всі на мить завмерли. Вже майже стемніло.

— Да. — Степан Михайлович встав з-за стола, трохи похитуючись, і крикнув водієві. — Міш, витягуй. І музику заглуши.

Стало тихо, тільки вода плюхкає. Водій приніс рушниці і два автомати. Всі стали розбирати зброю, Василь Гасанович раз по раз зиркав на годинника.

— Щас, ще полмінути.

— А ттточно літаючі? — запитав, заікаючись, Петро Петрович.

Василь Гасанович кивнув головою. Всі приготувались, зайнявши бойові позиції, хто де, дивлячись на річку. Гаврило Володимирович хотів сплюнути, мовляв, фуфел це все, але раптом завмер зі слиною в роті. Степан Михайлович квапливо пересмикнув затвор автомата. Водій закам’янів з піднесеною до голови рукою, відкривши рота. Василь Гасанович усміхнувся.

На річкою летіли клином з десяток крокодилів, ламаючи гілки прибережних дерев. Перший, очевидно вожак був вдвоє більшим, і аж вгинався від своєї води. За ним летіли менші, малі і один був зовсім малий — він відбивався від зграї, і, як і всяка дитина, хотів летіти своєю дорогою.

— Ну всьо, — сказав Степан Михайлович і натиснув на гачок.

Автоматна черга розрізала тишу і найменший з крокодилів пішов в сторону. Зграя пурхнула в різні сторони, і так забахкали всі інші. Один з крокодилів, очевидно, мати малого, ранена пішла в піке на мисливців. Степан Михайлович аж отетерів. Бахнув свої карабіном Петро Петрович — крокодилиця заревла і всією масою свого тіла гупнула на джип, перетворивши його на консервну банку, аж водій за голову схопився.

Полювання скінчилось так же швидко, як і почалось. Кілька крокодилів пішло на дно, один впав на мілині, але головний трофей лежав на джипі — величезна кількаметрова самиця із блідо-рожевими крильцями. Степан Михайлович дивився на свій колишній джип, але замість прокльонів з його вуст линув несамовитий сміх.

— Ладно, нада тих виловить, — сказав Гаврило Володимирович. — Вась, ти як?

Василь Гасанович дивився на тушу і на очах зеленів. Потім він став блювати пір’ям.

— Ей, ти як?

Василь Гасанович завмер, а потім став поволі підніматись в повітря. З його піджака визирали невеличкі крильця — блідо-рожеві.

Всі завмерли, і лише Степан Михайлович схопив автомат і різонув короткою чергою. Василь Гасанович впав в траву.

— Ще чого доброго і як крокодилом стану, — мовив він і став витирати червоне лице тремтячою рукою.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
04.06.2012 Проза / Нарис
Моя автобіографія. Remix
05.09.2012 Проза / Новела
Над річкою
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
Оповідання Про час
27.06.2012 © Ницик Андрій
Тест на зрілість
18.06.2012
Мисливці на літаючих крокодилів
15.04.2012 © Піщук Катерина
Маразм самотності
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 201  Коментарів: 14
Тематика: Оповідання, сучасність, мисливці, час, село, літаючі крокодили
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 19.06.2012 16:50  Володимир Пірнач для © ... 

Добре ставимо крапку.
Та ні, звинувачувати я вас і не збирався і слова плагіат навіть не згадував. А от те, що вперто причепився до вашої публікації то є трохи, тут не буду сперечатись.
Імена звісно відомі, хоч і перший мені не подобається, але це таке - на колір і смак фломастери різні. 

 19.06.2012 16:40  © ... для Володимир Пірнач 

Якщо розібратись, то кожен письменник щось запозичує в іншого (ЗАПОЗИЧЕННЯ - це не плагіат, у якому Ви мене вперто намагаєтесь звинуватити). Я вже писав раніше, у відповіді на Ваш комент, навіщо я включив таке здавалось грубе посилання Подеревлянського. І чому ви так вчепились в цього Подеревлянського, адже у цьому творі можна знайти ще купу "здертих" елементів від Пелевіна до Тарантіно. Ви знайомі з цими іменами? Якщо ні, то дуже раджу. На цьому пропоную поставити крапку. 

 18.06.2012 15:05  Тетяна Чорновіл для Володимир Пірнач 

Та ні, мабуть Ви праві! З запозиченнями ідей потрібно бути обережним! Буваю прикро вражена, коли бачу, що мій вірш раптом випадково вийшов схожим ще на чийсь! (крім пародій і спеціальних переспівувань, звичайно! ) 

 18.06.2012 14:57  Володимир Пірнач для Тетяна Чорновіл 

Можливо, але мені справді хочеться почитати щось тільки від Арсенія, щось типу такого як на ЖЖ (здається на ЖЖ), там є кілька публікацій, датованих, якщо не помиляюсь 2009 роком. не дивлячись на те що там публіцистика, хід думок вільний від привязки до будь-якого автора.
Може я придираюсь? 

 18.06.2012 14:42  Тетяна Чорновіл для Володимир Пірнач 

Бачте, іноді не знати чогось також корисно! :)))) Я про жодних драконів не чула, тож просто сподобалось! :)) 

 18.06.2012 13:59  Володимир Пірнач для © ... 

Ну справа не тільки в іменах, власне і сюжет з крокодилами як не крути подібний на драконів (які катастрофічно поменшали), і перетвонення в кінці хіба не нагадує як в кінці Казки про Рєпку дід встає зі столу і у нього ззаду видніється хвіст "як у сеттера", але це таке, я, власне, не за те.
Мені подобається ваша манера письма, але важко зловити істинний хід думок, коли отак яскраво можна провести аналогію із уже відомими людьми, хотілося б почитати щось виключно ваше. 

 18.06.2012 13:24  Каранда Галина для Олександр Новіков 

трохи слухала, але не люблю його. навіть, як на матюхи настроїтись... 

 18.06.2012 13:23  Олександр Новіков для Каранда Галина 

А ви Подерв`янського слухали? Настроїтись на матюки і ульот повний. 

 18.06.2012 13:21  Каранда Галина для Олександр Новіков 

) на твій коментарр згадався анекдот - "Яка країна,.. такі й теракти..." поширимо й на драконів!)) 

 18.06.2012 13:18  Олександр Новіков 

Та да) не ті зараз дракони) раніше бувало всі міста і села...
Зато прикольно, посміхнувся. І момент з перетворенням сподобався 

 18.06.2012 13:12  © ... для Володимир Пірнач 

Я б не сказав, що це наслідування, бо імена героїв, схіповані (навмисно!) з творів Падрев"янського для надання твору сатиричного звучання 

 18.06.2012 10:58  Володимир Пірнач для © ... 

Загалом цікаво, але мені не дає спокою ваша манера наслідування, у цьому тексті яскраві відбитки Падрев"янського.
По великому рахунку всі тексти можуть бути схожі на когось, але хто близько знайомий з літературною творчістю вище зазначеного художника погодиться зі мною, що "Казка про Репку.." + "Діана" знайшли відображення у цьому тексті. 

 18.06.2012 09:32  Тетяна Чорновіл для © ... 

Гарно, якби не було так страшно! Нам, особливо в передвиборчу кампанію, взагалі небезпечно вилітати стало! Того й дивися, сильні світу цього перестріляють!
Сподобався опис реінкарнації одного в придурка з рожевими крильцями! Так його!!! Бо скоро ті крокодили не тільки на джипи, а й на голови падати почнуть... 

 18.06.2012 09:19  Каранда Галина для © ... 

язва ще з першої передвиборчої. - клас! сподобався саме соціально-політичний підтекст. Ну й передмова, звісно!)

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +5
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +46
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
ВИБІР ЧИТАЧІВ
09.12.2010 © Тундра
12.04.2011 © Закохана
18.09.2013 © Тетяна Белімова
27.03.2012 © Микола Щасливий
17.03.2014 © Тая
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди