Тетяна Чорновіл Над річкою
Над річкою в вінку думок постою
Й побачу… Ген аж там, де бистрина,
Де жабуриння тулиться до дна,
Пливе блискуче сонце за водою.
Дарма бредуть вітри несамовиті,
Вихряться злістю посеред ріки
І рвучко закидають вглиб сітки,
Щоб втікача грайливого зловити.
Не зловите! Було – і враз десь ділось,
Сяйнувши згадки сном на глибині.
Все ж сумно стало трішечки мені…
Та квітці, що без сонця народилась.
24.06.2012 00:18 Деркач Олександр => © |
 Часто буваю і люблю річки, озера, ставки, але мені завжди бракне слів, Ви їх знаходите... гарно про втікача, і коли пливу на човні всеодно не наздогнати)) |
21.06.2012 18:16 © ... => Каранда Галина |
Дякую! :)) |
21.06.2012 15:39 Каранда Галина => © |
 люблю дивитися на воду... Гарний вірш! |
21.06.2012 13:52 © ... => Чернуха Любов |
Дякую, якось навіялось! :)) |
21.06.2012 13:45 Чернуха Любов => © |
 Романтично, ніжно, загадково! |
21.06.2012 13:43 © ... => Андрій Гагін |
Дякую! :))) |
21.06.2012 13:37 Андрій Гагін => © |
 Гарно! Сподобалось! |