26.06.2012 19:11
-
169
    
  5 | 5  
 © Оля Стасюк

Переміни

Переміни

з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»

Вітрисько знов обтрушує малину.

Смородинка скотилася до ніг.

Напевне, зараз я уже й не злину,

Чомусь холодна стала, наче сніг.


Чомусь все тягне до стареньких фільмів,

Які уже дивилася не раз.

Чомусь уже приїлись співи півнів -

Ось що із нами творить дивний час!


Я хочу так закутатись у пледи,

Я хочу дощ за стомленим вікном.

Я хочу мрію з швидкістю торпеди.

Я хочу сліз закоханих з добром.


Бо ж я стаю така сентиментальна,

А, значить, я стаю така слабка...

Мені би завойовників ментальність,

Щоб трохи довело все до пуття.


Я хочу щось собі завоювати.

Напевне, твоє серце... Очі... Мить...

А потім буду знову відчувати,

Як ця нова струна в мені бринить.


Я загубила силу і пориви,

Тепер не знаю й крихти наперед...

Ти знаєш, певне знову буде злива.

Піду собі, закутаюсь у плед.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.06.2012 12:19  © ... => Тетяна Чорновіл 

:))))))))) Дякую! Вірш-експромт, я такі й не перечитую, тому пробачте)

 27.06.2012 12:19  © ... => Каранда Галина 

про втрачену молодість в 14 років...

 27.06.2012 12:18  © ... => Деркач Олександр 

Дякую)

 27.06.2012 11:56  Тетяна Чорновіл => © 

Сподобався вірш! Єдине, що отой рядок

Щоб трохи довело все до пуття..... Його можна було б підправити, бо слабка - до пуття рими не дуже...

Це я тобі пишу, знаючи, що ти вмієш римувати, просто в цей час сиділа, закутана в плед! :)))

 26.06.2012 23:56  Каранда Галина => © 

ой, Олечко, а що ж ти в старості писатимеш?...

 26.06.2012 20:08  Деркач Олександр => © 

Гарна поезія