06.07.2012 01:22
-
1059
    
  4 | 4  
 © Антоніна Грицаюк

Гуцули

з рубрики / циклу «Мої гуморески»

Кажуть люди, що гуцули, Довбушеві діти,

Стала думати гадати, що мені робити.

Може щастя у Карпатах, зібралась швиденько,

Їду, їду, серце мліє, щастя вже близенько.


Лебідкою прилетіла, під смереку сіла,

Бачу йде, а я від щастя руки опустила.

Мов той лебідь до лебідки став він загравати,

Почав пестити, до серця свого пригортати.


Знепритомніла від щастя, як відкрила очі,

Залишилась гола, боса одна серед ночі.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.07.2012 08:25  Деркач Олександр 

Щось не теє...

 06.07.2012 08:10  Тетяна Чорновіл => © 

Тю! Їхали таку даль ради пестощів! Приїжджайте в Черкаси, сядьте під генделиком серед ночі і почніть прихилятися до клієнтів, що виходять! Отримаєте те саме! Ще й синяків під очі наставлять!
Вибачте за некоректні жарти, який вірш, такі й коментарі.
А щодо гуцулів... Ці прекрасні люди не потребують, щоб їх виправдовували, чи захищали! Думаю, вони й не образяться!