10.12.2009 01:06
-
543
    
  - | -  
 © Фадєєва Валерія

Все відболить. На серці всі загояться образи. 

Хай буде це не швидко, не відразу, 

Але я знаю, прийде та солодка мить, 

Коли я щиро скажу всім: «Вже не болить». 

І буде вже все рівно. Залишаться лиш спогади та сни, 

Та вже не будуть мати влади і вони 

Над той байдужістю, що не давала мені жити, 

Над моїм смутком, що змушував мене тужити. 


І я вже не самотня. Я просто вільна. 

Я горда, щира, ніжна, сильна. 

Я розправляю крила і відлітаю в край, 

Де буде лиш для мене цвісти мій власний рай. 

Не буде горя, болю, сліз, розлук і гіркоти, 

Не буде порожнечі, не буде самоти, 

Бо потяг унесе все в далеку-далечінь, 

Залишивши мені майбутнє і всю небесну синь. 


Я буду жити власним, лиш своїм життям. 

Не стану розривати душу каяттям. 

Я віддарую свій останній біль, загою рани, 

А серце глибоко, тому не буде видно шрами… 


Я залишаю всю печаль і тугу вам – 

Тим, хто легко зраджує жінок, – чоловікам. 



25.09.2009 року

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!