Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
13.07.2012 08:49Балада
Для студентів  Для дорослих  Про любов  Про життя і смерть  Про щастя  Про час  
90000
© Ницик Андрій

13-те, П`ятниця

- Я зараз в задзеркаллі?
Кивок.
- А ти? Ти – в реальності? Справжній?

"П`ятниця, 13-те"
Каранда Галина
Ницик Андрій
Опубліковано 13.07.2012 / 12086

1 

 

Ніч надворі розкошує

Місяць в небі хазяйнує.

А зима, весни сестричка,

Пустувати має звичку.

 

Тож на ранок в кожній хаті:

І в заможній й небагатій,

Вікна чисті та прозорі

Стали білі, наче хворі.

 

Ось нарешті сонце вийшло,

Потихеньку та неспішно.

Б’є у скло яскравий промінь:

«Спати, людоньки, вам годі»!

 

Та ніхто його не чує,

Не встає і не святкує,

Що зустрів черговий ранок.

Муром висить тінь фіранок.

 

Не зважаючи на це

Є одне лихе сільце

Сам собі його заводиш,

Хрестишся, потім відходиш.

 

Бо ж чим далі забіжиш,

Гірше буде чутно ніж,

Що врізається у сон,

Страхітливий хижий тон.

 

Катя ще б напевно спала,

Хоч вві сні і не літала.

«Прокидайся, новий день»! –

Виє злючий дзень-дзелень!

 

«Дотягнулася б й прибила.» –

Пристрашила вона звіра.

А тому все хоч би що,

Дзеленчить, як казна-що.

 

Все. Терпіннячко скінчилось.

Чаша злості наводнилась.

І в будильник на столі,

Наче змій із-під землі,

 

Полетіла та перина,

На якій наче дитина,

Спала Катя цілу ніч.

«Схибила»! – радіє річ.

 

Жінка люто піднялася,

За будильник той взялася,

Щоб так гепнуть об підлогу,

Щоб лише одному Богу…

 

Все. Нема чого кричати,

Бити, гніватись, волати.

Викрав сон з її купелі.

Витяг з теплої постелі.

 

Хитрій і підступний лис.

«Щоб ти, проклятущий, скис!

Переграв же ж  мене знову,

Нав’язав лиху розмову»!

 

Тож щоб закріпити ранок

Й встигнути вхопить сніданок

Треба каву заварити,

Випити й позеленіти.

 

Аби спати не хотілось,

І робилось все, робилось.

Бо ж професорська робота –

То ще та собі турбота.

 

Цілий день в такому ритмі,

Наче білка в алгоритмі:

Ніколи і відпочити,

Тільки вчити, вчити, вчити.

 

Поки кава на плиті

Вариться на видноті,

Треба вмитися гарненько

І вдягти халат швиденько.

 

Доки Катя умивалась,

Очі терла, прокидалась,

З кухні хтось як зашумить,

Заричить та зашипить.

 

Часу гаяти не можна,

Бо втече напій безбожно.

Жінка вихором туди,

Не закривши плин води.

 

Раптом щось її спинило,

Що аж дух перехопило.

Тінь підозри промайнула

І за дзеркало гайнула.

 

Дивина було з люстром.

Якось чудно загалом

Виглядала в ньому Катя,

Ніби квочка вайлувата.

 

Кудись ділася фігура:

Стан незграбний і похмура

Вся вона якась була.

Ніс похнюплений, сумна.

 

Морозець пройшов по шкірі,

Речі всюди стали сірі,

Мовби вечір знов явився,

Й темрявою заручився.

 

Жарт свідомості спросоння?

Вальс примар, віщун безсоння?

«Боже милий, це ж не я!

Хто ти, гостя, звідкіля?»

 

Відображення ж оманне,

Німувало невблаганне.

Погляд свій не підіймало,

Вниз дивилося, зітхало.

 

Раптом…

 

Жінка з дзеркала здригнулась,

Так, немов мару торкнулась.

Бо ж зустрілись очі-в-очі

Долі дві, дві полуночі.

 

2

 

Час. Чи ж є на світі щось підступніше?

Він то біжить, то ллється як вода.

Час. Чи ж є на світі щось жорстокіше?

Він так тече, щоб сталася біда.

 

Й не в тому річ, чи злий він чи ніяковий,

Й не в тому річ, чи з умислом чи без.

Смисл бо ж отут: з тенет його ядушливих,

Ніхто безслідно цілим ще не щез.

 

Зробивши вибір, вмить ти бачиш наслідки,

Хоч мить не мить – нудотнії роки.

Бо ж пам`ять ясно повертає споминки,

Упавши вдруге в води темної ріки.

 

Уперше вскочила туди я,

Коли ще й кіс не розплела,

Коли майбутнє – чиста книга,

А шлях прямий, немов стріла.

 

Це згодом все життя розставить

На затхлі кинуті місця

І з гордістю в труну поставить

Холодні та журні серця.

 

Давно було це: п’ятниця тринадцяте

Веселе свято, свято ворожінь.

І о годині десь об одинадцятій

Далеко ми були од сновидінь.

 

З дівчатами зібравшись у гуртожитку,

Ми веселились, проводжали рік.

І все було гаразд аж поки декому.

Пригоди захотілось на свій вік.

 

Просперечались довго та все ж визнали,

Що на Меланки кращого нема,

Ніж ворожити жениха, тож вийняли

Свічу з шухляди. А ж люстер катма!

 

Тоді дівчата, розпалившись,

Побігли дзеркала шукати.

Знайшовши, зразу звеселились

Й мене взялися намовляти.

 

«Давай, Катрусю, Катечку,

Ставай між тих люстер.

Дивись, Катрусю, Катечку,

У далечінь тепер!

 

Всім хочеться дізнатися

Куди тече потік,

Щоб більш не хвилюватися:

Ким буде чоловік.»

 

І я вже майже згодилась,

Дійшовши до дзеркал,

Аж раптом так стривожилась,

Що зник увесь запал.

 

Послала я дівчат тоді ген-ген під три чорти,

Зібралася й пішла собі додому спати.

Відтоді наче щось в мені пропало і знайти

Його ніяк не удавалось… Всюди ґрати.

 

Куди б не йшла і чим би не займалась,

Кар’єра завжди вгору лиш росла.

Ну а кохання завжди в тінь ховалось:

Чому ж ти, доле, рай не принесла?

 

Лиш пекло, пекло, пекло, пекло

Самотності одвічную юдоль!

Я хочу зникнути. Погасло.

Навколо все. Така вже моя роль.

 

Та я лишаюсь завжди, наче злодій,

Хто вкрав колись чужу любов.

Й марою зневіряється відтоді.

Мине ж бо думав мсти оков.

 

Та не минуло…

 

Аж ось пломінчик, крихітний пломінчик,

Що воскрешає щастя з небуття,

З’явивсь зненацька, ніби той мізинчик,

З дитячого дірявого взуття.

 

Ой, діти, діти – радість кароока,

Таких бажала я собі синів.

Дітей бажала – вийшла одинока.

О Боже, де ж ти щастя дів?

 

Аж ось воно: прийшло без остороги,

Зненацька розвернувши все навспак.

Я знаю твердо: дві наші дороги,

Сьогодні перетнулись не за так.

 

Аж ось воно, й ніколи більше знову

Не буде в мене шансу підмінить,

Лиху ту долю, ту лиху основу,

На котрій довгий вік мій дім стоїть.

 

Потрібно тільки вдати, що все добре,

Що світ стоїть мій міцно на китах,

Що хочу помінятись, бо цікаве

Життя її, утоплене в турбах.

 

3

 

Розмова йшла повільно та неспішно.

І Катя не хапалась говорити.

Вона мовчала та кивала втішно,

Хоч серце норовило зупинитись.

 

Сестра її по той бік загорожі,

Така собі статечна і огрядна,

Страхополох: вони зовсім не схожі,

Бо Катя вільна, сміла і доладна.

 

Аж дивно стало Каті, що ця жінка,

Отримала від Бога подарунок,

Найкращий в світі. Решта все то пустка,

Бо  швидкоплинна радість точить смуток.

 

І ось прийшов момент, фінал розмови:

«Ми можем помінятись, якщо хочеш?»

Душа тремтить і б’ється від ознобу,

А тіло зводить дрож. «…якщо ти хочеш?»

 

Двійник завмер на мить, закляк, зам’явся,

А потім рвучко виголосив вирок.

Тваринний страх з очей його зірвався:

«Ні!» – крикнув. Зник, як поранковий морок.

 

Квартира. Коридор. Люстро.

Квартира. Коридор. Вітальня.

«Люстро, ти де моє люстро?

Знайшла. Тепер його з вітальні»

 

Стоять два дзеркала одне навпроти одного.

Стоїть і Катя з свічкою в руках.

Волосся збите, сиве та скуйовджене,

І лиш єдиний вислів на вустах:

«Були одним ми, стали ми розділені.

Люстро підступне вкрало щастя в нас.

То ж лиш люстром ми можем бути зцілені.

Люстро, люстро, верни що вкрало в нас!»

А з крану все тече вода…

Ну, а з конфорки витікає газ…

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
27.06.2012 Проза / Оповідання
Тест на зрілість
03.08.2012 Проза / Мініатюра
Імперія байдужості
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © Георгій Грищенко / Вірш
Молитва крутих грішників
08.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Езотеричне
08.12.2016 © Олена Вишневська / Вірш
І випав сніг…
08.12.2016 © Ярек / Філософський вірш
Рано на підсумки
07.12.2016 © Артюх Леся Вікторівна / Вірш
Санчатами з гори
Балада Про час
13.07.2012
13-те, П`ятниця
03.05.2012 © Ольга Марунич
Сміх
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 9 (9+0+0+0+0)
Переглядів: 897  Коментарів: 23
Тематика: Балада, 13, життя та смерть, пятниця, щастя, час, любов
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 31.07.2012 22:41  Каранда Галина для © ... 
 22.07.2012 12:43  © ... 

ВСІМ ДУЖЕ ДЯКУЮ ЗА ВІТАННЯ!!! 

 21.07.2012 18:23  Каранда Галина для © ... 
 21.07.2012 07:14  Каранда Галина для © ... 

ну й квіточку... куди ж без неї?!:))))))))

 21.07.2012 07:12  Каранда Галина для © ... 
 21.07.2012 07:11  Каранда Галина для © ... 
 21.07.2012 07:10  Каранда Галина для © ... 

публікацію теж скинула, та щось немає... тому про всяк випадок вітаю Вас  ще й тут!)))))) 

з днем народження!!!!!!!

 17.07.2012 00:27  © ... для Деркач Олександр 

Дуже радий, що вам було цікаво! :) 

 16.07.2012 11:47  Деркач Олександр 

Цікаво 

 15.07.2012 17:12  © ... для Каранда Галина 

Хм... Потрібно гарненько подумати.. Я так відразу й не скажу. :) 

 15.07.2012 06:36  Каранда Галина для © ... 

звісно, віршем значно легше передавати почуття, а прозою - сюжет. Але у Вас все вийшло!) то я трохи стормозила в кінці, в мене буває:)))) твір хороший!
а що ми далі робимо як спеціалісти? На коли призначаємо наступну п"ятницю?)))))) бо оці тринадцяті були для мене своєрідним стимулом, добровільно б я прозу не писала, ліньки!)))))
повторю запитання про традиції і пропозиції.)який би нам ще день "іспоганить" і з якого приводу???????)))))))) 

 15.07.2012 00:16  © ... для Каранда Галина 

Я й тут мучився. :) Ви мені нагадали ще одну складність. Як на мене, то віршованою формою важче передавати сюжет. Чесно, хотів згадати про блакитний халати, але коли було треба не зміг вплести його в розповідь, а потім стало запізно. :( Плюс, за поетичними зворотами важче відслідковувати сюжет. Ех...
Це дякую Вам, що ви прочитали!!! :) 

 14.07.2012 17:42  Каранда Галина для © ... 

перечитала ще раз... тепер не можу зрозуміти, чи реально було зрозуміти без пояснення... наче реально... мене виправдовує лише те, що перший раз читала о другій ночі... хоча звісно, виправдань мені немає:))))
ні, я чесно все правильно зрозуміла, крім возз"єднання в кінці...
і все ж колір халатику на початку тут був би доречний!)))))))
) дякую Вам !) 

 14.07.2012 17:26  Каранда Галина для © ... 

та ні... якраз те, що ваша Катя - це та, що з іншого боку - я зрозуміла. а от те, що об"єдналися, та ще й в такий спосіб, дійсно не зрозуміла...((((( зараз перечитаю...
в мене ж вона лиш клубочок змотала, тобто повністю відрізала себе від світу по-цей бік дзеркала... 

 14.07.2012 14:01  © ... для Каранда Галина 

хе-хе-хе

Схоже Ви не здогадалися... Хоча, може я й помиляюсь. Тобто дозволю собі пояснити. Побачте, якщо Вам здасться,що я "вумнічаю".

Моя Катя - то не зовсім Ваша Катя... У Вас в творі дві Каті і у мене дві. Тільки ось у нас головні героїні різні. :) Моя з одного боку дзеркала, а Ваша з іншого.

"Треба вмитися гарненько

І вдягти халат швиденько."

Для моєї Каті, халатик блакитного кольору - то лише річ, в той час, як для Вашої - це символ іншої долі, як мені здалося.

«Були одним ми, стали ми розділе...

 14.07.2012 13:44  © ... для Каранда Галина 

Хм... П`ятниця... :) 

 14.07.2012 06:22  Каранда Галина для © ... 

кажу ще щось:)))))))))

ха-ха, в мене про будильник одне речення, у Вас 11 стовпчиків! то, певне, вже Ваш особистий досвід у боротьбі з будильником?)))))

у характеристиці твору, що вгорі(про щастя.....і т.д) мені не вистачило слова "про гумор". воно то може, не дуже й про гумор, а за суттю, якщо відкинути мене і те, для чого це писалося, то й зовсім не про гумор, але саме такий тон задає перша частина.... оце глянула на неї ще раз... з одного боку, там іде пушкинське римування, як в його казках... та, може...

 14.07.2012 06:18  Каранда Галина для © ... 

щось я не второпаю... Щасливий на моє прохання змінив посмлання з "пункту прокату" на першу п"ятницю на 2 години раніше, ніж ви зайшли ... а як воно так вийшло, що ви бачили ще старе посилання??????????????? чи то вибрики п"ятниці 13-го?:))) нічого не розумію... 

 13.07.2012 23:41  © ... 

Дуже дякую пану адміністратору, який змінив посилання! :) 

 13.07.2012 23:22  © ... для Каранда Галина 

хе-хе-хе
Схоже, не дарма я місяць мучився віршуваннями. :)

Ага, саме на неї: погляд з задзеркалля. Ну, треба когось попросити змінити посилання, а то до "Пункту прокату" не зовсім підходить.

І буду чекати від Вас, Галю, щоб Ви ще щось сказали. :) 

 13.07.2012 23:05  © ... для Володимир Пірнач 

Дуже дякую! Радий був старатися. :) 

 13.07.2012 19:31  Каранда Галина для © ... 

да.... аж ніяк такого не очікувала... спочатку навіть невторопала, що за Катя... ну ви даєте... в мене мову відібрало!:))))))
тільки чому ссилочка на Пункт прокату? це ж на найпершу мою п"ятницю треба...
як оговтаюся, може ще щось скажу... 

 13.07.2012 11:27  Володимир Пірнач для © ... 

Клас!
Дуже сподобалось, оце так історія, і ще "многа букав" тай у віршованій формі.
Мій вам респект.
Плюсую. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +8
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
13.12.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
14.09.2011 © Ілля Герасюта
03.05.2011 © Наталі
03.02.2014 © Віктор Насипаний
02.10.2011 © Тетяна Чорновіл
04.01.2012 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди