14.07.2012 08:25
-
267
    
  5 | 5  
 © Лідія Яр

життя

Все життя лиш чекала чогось,

Сподівалась на диво велике.

Та губила маленькі дива

Безліку.


Не земних все ждалА почуттів.

На велике кохання чекала,

А звичайне, земне, не по ній.

Минала.


Не такими були усі дні.

Завтра, вірила, буде все краще.

А сьогодні - мине хай скоріш.

Пропащий.


І летіло життя день за днем

Разів двадцять міняла імідж.

Не земних не знайшла почуттів.

Фініш.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.07.2012 18:40  © ... => Григат Александр 

Дякую

 16.07.2012 12:33  Деркач Олександр => © 

Класно і цікаво по формі і суті!!!

 14.07.2012 18:21  © ... => Каранда Галина 

А таке, мабуть , близьке багатьом, душі ж у нас для чого7
Дякую Вам.

 14.07.2012 18:17  Каранда Галина 

просто чудово! і дуже близьке...

 14.07.2012 16:22  © ... 

Дякую

 14.07.2012 16:21  © ... 

Ну тут не зовсім про мене, але є дещо, диму ж без вогню....
Дякую

 14.07.2012 16:14  © ... => Тетяна Чорновіл 

Ага. І то не так і то не сяк, а в результаті - розбите корито.
Ви праві, треба уміти цінити те, що є.
Дякую.

 14.07.2012 15:41  Тетяна Чорновіл => © 

Який там фініш! Перебудовуйтесь, нарешті, щоб думати про сьогоднішній день! А не так, як при совдепії: колись комусь буде комунізм, а зараз усі затягніть тісно паски! :)))))
Гарна форма!

 14.07.2012 08:32  Субота Олександр 

Цікава форма написання.