Ми не раби!
Спека. У душах крига. Весни згубились в дорозі.
Люд від зими не оклигав, хоч закипає розум.
В серці живе зневіра, день не несе надії,
Душі навколо сірі, втомлені від бездії.
Совість людська хвора, все, що святе, продали,
Те, що було потворне – вищу ціну дістало,
Те, що горіло в грудях – нині ледь-ледь тліє,
Слово несе облуду і покривається цвіллю.
Довго травили волю, доки її не стало,
Пишуть за нас ролі, мову ведуть на поталу.
Хто нам цю кривду робить? Доки терпцю нам стане?
Ми не в смугастих робах і не усі безталанні!
Хай собі "світу сильні" граються в "Чорні ради",
Ми не раби – вільні жити себе заради!
Грози шматують небо, наче для нас розплата...
Час починати з себе світ наш на краще міняти!!!
м. Львів, 2010р.
