16.07.2012 11:06
-
176
    
  3 | 3  
 © Крісман Наталія

ПРОЗРІННЯ І ВИЩЕ

Я музику чую в напоєних небом струмках,

мовчанні симфоній,

солодкім полоні у маревах свого безсоння,

в якім безборонна,

у рідних, коханих руках.


Зриваюсь у світло. Шалено пульсує у венах

прозріння і вище,

уже не лякають вчорашніх надій попелища,

а сни мої віщі

проходять крізь мене.


Крізь нас пролітають усі непокірні вітри,

бентежать уяву,

розбуджують трави, що ніжаться в сонці ласкавім,

на ранок зростають

в нестримності рим.


Встеляю словами, що линуть з небесних осель,

стежину до серця,

яке крізь моря й океани до мене озветься

у ритмі інерцій

весняних новел.


На кінчику пензля незримого Майстра згори

краплина бажання,

яке розцвіте в моїм серці у лоні світання,

неначе останній

безумного шалу порив...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.07.2012 21:21  © ... 

Та це я так "дозривалась у світло", що аж виплеснула такого вірша)))

 16.07.2012 21:19  Деркач Олександр => © 

Красиво