16.07.2012 16:49
224 views
Rating 5 | 10 users
 © Володимир Пірнач

На повний зріст перед швидкістю часу,

на колінах перед чужими жінками.

Одягай свою маску, приховуй гримасу

і нічними, як завжди, прямуй хідниками.


Записуй слова, як завжди на коліні,

щоб вирвати образ з буденних лаштунків.

У дивних думок в’язкому сплетінні

ти знаходиш присмак чужих поцілунків.


Давай! Напиши! Розкидай словами.

Закинь нову загадку між рядками,

що все що ніби відбулось між вами

Не зникне навіть затершись роками.


Напиши ще про те, як ламаються мрії

і наскільки гарячі жіночі сльози.

Розкрий якісь надто інтимні події,

а потім відразу згадай про морози.


Ще розкажи наскільки це сильно

захоплюватись забороненим цвітом,

про те як знаходиш, слідкуєш пильно

і ламаєш їх своїм власним світом.


Зізнайся наскільки ти вмієш правдиво

говорити жінкам про справжнє кохання.

І як вони вірять словам. Це не диво,

бо то їх справжнє, відверте бажання.


А ще напиши - не шукав покаяння

за всі гріхи, що завжди з тобою.

Що життя це свобода, а не покарання

і все що важливо - лишатись собою.



Київ 16,07,2012



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про життя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Тютюновим димом повняться груд... | Володимир Пірнач 18». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Збіговисько небайдужих | Володимир Пірнач». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Володимир Пірнач.

Останній рядок я сплагіатив власний текст, який називається "Хантеру", але будучи фахівцем у сфері інтелектуальної власності претензій до себе я не маю.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 17.07.2012 10:28  © ... => Тая 

Я б тут спересався :)
Вважаю себе щасливою людиною, і претензій до інших не маю. Ви просто ще не знаєте, я вже писав що не дуже лблю людей. І які можуть бути претензії до людей, на яких тобі абсолютно пофігу. У мене можуть зявлятися претензії до близьких мені людей, бо вони мені важливі, але це не стільки претензії скільки поради (тупе слово, але інше не підходить).
А що до претензій до себе то тут баба яга зовсім проти. Я вважаю що здорова людина не має до себе претензій, якщо претензії до себе є, то варто звернутис до лікаря. Поясню:
Якщо, наприклад мене щось в собі не влаштовує (тобто я маю до себе претензію) я випрявляю це. Якщо я бачу що це виправити неможливо, (з різних об"єктивних причин) претензія відвалюється сама собою, бо картати себе за те, що ти виправити не можеш це справді схоже на хворобу.
Дякую за відгук. 

 17.07.2012 10:20  © ... => Каранда Галина 

В точку!
Дякую) 

 17.07.2012 10:19  © ... => Олександр Новіков 

Пасіб 

 17.07.2012 10:19  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

От і чудно що сподобалось :) 

 17.07.2012 10:17  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дяк)
То був не зовсім З.І. там в публікаторі є опція, щось типу примітки, я туди і вписав, а вийшло і справді прикольно :) 

 16.07.2012 21:59  Тая 

Лише справді щаслива людина немає претензій до себе))) зате безліч до інших (я думаю, автора це не стосується))) 

 16.07.2012 21:56  Каранда Галина => © 

Останній рядок я сплагіатив власний текст, який називається "Хантеру", але будучи фахівцем у сфері інтелектуальної власності претензій до себе я не маю.

Клас! взагалі, я Вам скажу, це велике щастя - не мати до себе претензій!

а про суть вірша... чесно - читала і натягувала на себе кожний рядок.... все в точку...  тільки деякі моменти в дзеркальному відображенні.... всі ми однакові...якими б різними не здавалися і не проявлялися...

 16.07.2012 21:40  Олександр Новіков 

класно 

 16.07.2012 20:58  Ірина Затинейко-Миха... => © 

чоловіча поезія - така справжня мені!!! без зайвих епітетів, перебільшень, фантазій - усе ж уже втілене...нащо домальовувати у віршах, краще описати - реальність (для багатьох нереальну водночас)...при тому , залишившись собою!!!! КЛАС) 

 16.07.2012 20:32  Тетяна Ільніцька => © 

Вийшла поезія на межі, трохи надривна, така, яка видає пошуки автора, сум`яття його душі. Сподобалося. І цей такий трохи не літературний P.S. про авторські права - дуже по сучасному. Такий новітній погляд на провідний для власної творчості мотив. 

 16.07.2012 20:21  © ... => Деркач Олександр 

Amen 

 16.07.2012 20:17  Деркач Олександр => © 

КЛАСНО!!! Вже Ніцше згадували...Ибо только тот, кто достаточно мужчина, освободит в женщине — женщину 

 16.07.2012 18:39  © ... => Лідія Яр 

Дяк)
Приємно. 

 16.07.2012 18:35  Лідія Яр => © 

Останній куплет - самий, самий Класно. 

 16.07.2012 18:32  © ... => Крісман Наталія 

Совість?
Ну, не знаю як на рахунок совісті, а от лишатися щирим як мінімум перед самим собою, напевно і справді значить бути на стражі. 

 16.07.2012 18:22  Крісман Наталія 

Совість найбільшим стражем є наших дум і вчинків...
То ж залишайся справжнім і не згинай спинку! 

 16.07.2012 18:12  © ... => Тая 

Дяк)
Так буває іноді, що правду чути зовсім не хочеться, і виходить в кінцевому результаті щось типу "все для тебе" 

 16.07.2012 18:10  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дяк за відгук.
Не всі калачі, є нормальн,і чесслово :)
Ні це не звіт, звіт напишу прозою (до речі вже почав).
Я лишаю право за Вікою написати перші слова, потім видам свої. 

 16.07.2012 17:54  Тетяна Чорновіл => © 

Сильний маніфест! :))) Особливо строфа про інтим з морозами пройняла!
Чоловіки, виявляється, ще ті калачі! :))))))))
Це звіт про збіговисько небайдужих? 

 16.07.2012 16:56  Тая => © 

Так жінка хоче вірити словам... хоча інколи знає, що то відверта брехня) Реалістично! Сподобалось. 

Публікації автора Володимир Пірнач

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо