На даху
Підіймусь на власного будинку дах,
звідти весь світ маленький і мій,
там нижче за мене високий страх,
і думки відлітають, як птиці у вирій.
Щоразу спостерігаю одну й
ту ж картину,
як люди-мурахи метушливо біжать,
щоб завтра прожить іще одну днину,
щоб все ж таки кимось для
когось стать.
Та спуститись я мушу і бути як люди,
у всім недалекому світі.
Щоб бути постійно ніде і усюди...
Спуститись, щоб знов заблукати у літі!
