18.07.2012 19:28
-
307
    
  3 | 3  
 © Крісман Наталія

НА ТВОЄМУ ПЛЕЧІ

Самотня стою під зажуреним небом,

Розхристані думи рояться в мені.

Іду по дорогах, де світле з ганебним

Сплітаються міцно в клубок веремій.

   


Вдивляюся в лиця, читаю їх душі

По світлі, яке випромінює з них,

Там я відшуковую те невмируще,

Яке залишає у Вічності штрих.

   


А я – що залишу? Яке моє світло?

Кому воно зможе осяяти шлях?

Я ж навіть не знаю, чи мої моли`тви

Захоче почути Господь в небесах.

     


Душа, у тілесні лещата закута,

Самотньо блукає по грішній землі,

І навіть в шуканнях одвічної суті

Так легко згубитися може в імлі.




Буває, нестерпно важким є на плечах

Той хрест, що собі я обрала сама, 

Життя моє часто нагадує втечу

Від власно придуманих ролей-оман.



Світитися хочу, хоч світла бракує

У світі людському, по вінця облуд.

Я рани любов’ю усі залікую,

Душі не дозволю впокоритись злу!

    


Розхристані думи, поснулі бажання

Зберу у кулак і гайну в далечінь,

Де в променях сонця, колись на світанні

Спочинок знайду на Твоєму плечі...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.07.2012 10:38  Деркач Олександр => © 

Гарно написано