20.07.2012 21:32
-
216
    
  3 | 3  
 © Крісман Наталія

ЛЮбий мій Маестро

Замерзають в парку тіні ліхтареві,

Де я вчора грілась в сонечка теплі,

Навіть зимно в лапи скам`янілим левам,

Що сидять віками на сирій землі.



Скоро забіліє, грудень на світанні

Викладе в пюпітри оберемки нот,

Ніжність ночі-зваби збудить всі бажання,

Що злетять у віршах до ясних висот.



Пахну ще Тобою... а у моїх скронях

Музика пульсує дивна відтепер.

Серце розтривожив в ритм своїх симфоній

Любий мій Маестро із небесних сфер.



Поцілункопадом я укрию губи,

Всепроникним словом серце звеселю,

Лиш, чого не мала - знаю, що не згублю,

Шкода, що ніколи не скажу вже "Лю...!".

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.07.2012 01:35  Тетяна Белімова => © 

Дуже сподобалося! І словотвір, і метафори - гарно дібрані до почуттів поетичні засоби!

 21.07.2012 00:19  Деркач Олександр => © 

Дуже гарно!