Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
22.07.2012 03:41Новела
Для дорослих  Про кохання  
181000
Без обмежень
© Іриска

Казка, якої не було

Іриска
Опубліковано 22.07.2012 / 12251

Коли на вулиці майже весна, Тобі незабаром 30, і в Тебе у житті є хоч малесенька, але пустка, то незважаючи ні на свою філософію, ні на свої уподобання, Ти обов’язково захочеш, як в юності, повірити у казку. Так було і зі мною За вікном природа готувалася до зустрічі весни, молоді й закохані – до Дня Валентина, а я… Сиділа і як завжди, сумно спостерігала за всіма цими приготуваннями. Бо я не готувалася ні до чого… Моєю найближчою подругою стала Зневіра, а найчастішим гостем в моїм домі став Смуток…

  Ніжачись під косими промінчиками ще зовсім не теплого, але вже по весняному яскравого Сонечка, я, сидячи на підвіконні,  в черговий раз займалася своєю улюбленою справою – самоїдством. Це, мабуть, була одна з небагатьох справ, яку я вміла робити досконало, в майстерності самозвинувачення зі мною вряд чи міг би хтось позмагатись. А враховуючи, що моя самооцінка на той час також заставляла бажати кращого, можете собі уявити, з якою насолодою я це робила!

В кімнаті галасували діти – єдина моя радість та втіха в житті. Але в цю мить навіть їхні милі усмішки не приносили бажаного заспокоєння душі. Мені хотілося більшого… На очі наверталися сльози жалю до себе – і зневіра настільки опанувала моїм серцем, що я вже не бачила жодного проблиску, що щось може змінитися на краще. Невдалий шлюб, чоловік – тиран, як фізично, так і морально… Ледь позбулася. Думала, ніколи не захочу більше ніяких відносин… Як виявилося, помилилася. Але от уже скільки років вибираю не тих чоловіків… – і нічого не змінюється… Кап – кап…Кап – кап… Прозорі намистинки швиденько скочувалися з очей, немов розуміючи, що гості вони непрохані і я в будь – яку мить можу їх прогнати… Кап – кап… З дзеркала на мене дивиться опухла жінка, з червоними від сліз очима… Ну хто може в таку закохатися? Кап – кап…А вони говорять, що я коханка директора… Ха - ха…Кап – кап… Чому вони мені заздрять? Чому тут є заздрити? Слідуючи їхній логіці, я кидаюся на кожного чоловіка – тому – що розлучена… Тому – що у мене діти… Тому що гарна… ГАРНА? Хто сказав – Гарна?  Кап-кап… Була б гарна, не сиділа б зараз одна, оплакуючи своє минуле і хоронячи майбутнє… Телефонний  дзвінок примусив мене відволіктися… Роман… Випадковий знайомий з інету…


14.02.2010

А з ним цікаво – розумний… Правда, далеко. Але, може, це й на краще – не звикну, не закохаюся. І потім не розчаруюся… Чомусь ті, що поруч, завжди мене розчаровують… А Роман занадто гарний… Фото багато… В нас багато спільного… Він також пережив багато розчарувань… І також самотній… Принаймні, так каже…


25.02.2010

Життя не таке вже й погане! В нас такий прикольний телефонний роман виходить! Це затягує. Я вже чекаю його смс – ок, ммс-ок і дзвінків…


08.03.2010

З кожним днем ВІН подобається мені все більше…Я вже не звертаю уваги на чоловіків, які до мене залицяються. Навіщо? Вони все рівно розчарують!!! А Роман – зовсім інша річ… Ми вже цілувалися по телефону… Він страшенно мені подобається!!!!


01.04.2010

Роман каже, що ми зустрінемося… Я б хотіла десь на нейтральній території, бо вдома – діти… Я не зможу йому приділяти багато уваги… Та й пояснити треба буде хто до мене приїхав…До нього я не поїду також… Ми домовилися, якщо в когось щось в особистому житті зміниться – скажемо. Смішно, що ж  у мене може змінитися??? Я ж нікого не помічаю! Живу цими телефонними розмовами!


03.05.2010

Приїде аж літом((( Це так ще довго чекати!

Смс – ки приходять все рідше…Як і ммс-ки…Але ж ми багато спілкуємося! Я занадто багато від нього хочу… У мене ж діти…Я не можу йому себе нав`язувати… Сьогодні ввечері він вперше не передзвонив. Я знаю, що вони з друзями поїхали відпочивати… Але я подзвонила, він збив і … ТИШИНА… Знову сльози… Мабуть, у нього хтось появився… А, може, щось трапилося???? Я боюся… Вперше за час нашого спілкування зрозуміла, що для нього це все може бути лиш грою. А для мене? Я не знаю відповіді на це запитання. Знаю тільки, що дуже хочу бути йому потрібною. Може, я хвора? Шукаю того, чого нема… І не помічаю того, що є очевидним… Чи гра затягнулася… Треба з ним серйозно поговорити…


04.05.2010

Подзвонив зранку – вчора перепив. Не вірю, але серце благає – повір!… Просить вибачення. Вибачаю, але відчуваю, що це ПОЧАТОК КІНЦЯ…  Він потрібен мені вже більше, ніж я йому… Хоч він ще цього не каже. Натомість чую, що приїде, коли у мене буде відпустка…Ще цілих три місяці чекати!


03.06.2010

Ми вже інколи сваримося… Але одразу миримося, причому першою йду на мир я… Він краще буде мовчати – не дзвонити, не писати, щоб мене не ображати… Мене це бісить! Як можна ось так байдуже поводитися, якщо знаєш, що людині, яка Тобі наче й близька, – погано. І якщо Ти знаєш, що Твій дзвінок може змінити все!.. А може вся справа якраз в тому, що я йому не близька?.. Мабуть, я в черговий раз щось собі вигадала… Я йому непотрібна… А він не знає, як сказати… Може, як і він – не відповідати на дзвінки, і тоді він зрозуміє, що я йому потрібна… Людина цінує, що губить… Та я так не вмію… не зможу…


08.07.2010

Розмови стають все коротшими… Ти стомлений, а може просто я Тобі набридла. Ти не цілуєш мене вже так, як раніше… Я відчуваю, щось змінилося… Але Ти мовчиш… А моє серце вже тривожно ниє… Я намагаюся реально себе оцінити – молода… Хоч не юна… Красива… Хоч не ідеальна… Розумна… Хоч не мудра… На кожен «плюс» – у мене сотні мінусів… Я знову стаю невпевненою в собі… Незважаючи на те, що бачу, якими поглядами  проводжають мене чоловіки…


18.07.2010

Я була права! Ти зустрів іншу. І сказав мені про це так просто, наче нічого й не сталося. Ти – вільна людина. Яка мені нічого не обіцяла…У якої своє життя. І інша Тобі сподобалася більше, ніж я!!! Даремно ТИ ТАК ЦЕ сказав…Немає більшого болю, ніж таке порівняння. Невже за півроку нашого спілкування Ти так і не зміг мене правильно оцінити …У мене істерика… Я не вірю, що Ти зміг завдати мені такого болю! Ти ж так мене розумів… А ти вважаєш, що це не зрада… КАП-КАП… КАП-КАП… ти мене не розумієш, спішиш закінчити розмову, бо ж хочеш говорити з НЕЮ…

 БІЛЬ…Куди не глянеш – БІЛЬ… А треба ж працювати – робочий день щойно почався… Клієнти… До них треба посміхатися… Я – ГРА… РОЗВАГА… Не було нікого в житті – була потрібною, бажаною…Завжди намагалася підтримати, розрадити, зрозуміти…З телефоном не розлучалася ні на мить, щоб не пропустити Твого дзвінка…Але, видно, цього мало…Вона – КРАЩА!!! Чим? Сто разів себе питаю і сто разів не знаходжу відповіді… Подружки шоковані, я ж була останні місяці такою щасливою!..

Вечір….

Сльози… – сльози… – море сліз… Я нічого не їм. Навіть дивитися на їжу не хочу… Спати також – не спиться… Згадується… Мрії, плани, нескінченні розмови… Півроку Ти практично був першим, кого я чула зранку і останнім, кого цілувала перед сном… хоч і віртуально… Більше цього не буде…Ти знайшов КРАЩУ… І з цим нічого не вдієш… І вже не буде Твоїх дзвінків, твоїх «скучаю», твоїх «цілую»… Знову тільки біль і розчарування… Але ж я такого не заслужила!!!!!!!!!!!


19.07.2010

Я майже не спала, але прокинулась нормально. Голова болить, але душа болить більше… Ти, звичайно ж , не зателефонуєш… А я боюся почути «Зачекайте, будь-ласка,  абонент розмовляє»… Потім дзвоню… Не можу так швидко порушити ранковий ритуал… Ти розумієш… Говориш, що все нормально… Розмова ні про що…

Я одягнула червону сукню – вона мені личить… На мене оглядаються зустрічні чоловіки – але ТИ цього не бачиш… Ти знайшов КРАЩУ… Для чого Ти ТАК сказав???



22.07.2010

Все ще не їм… І дітям їсти готую через силу…Все ще плачу… Сьогодні йду в ресторан – спасибі Богові, друзі у мене найкращі!!!

…Розкішна, ніжна, неймовірна, сексуальна, недосяжна, красива… – це все Я!!! Відтепер я тільки так буду себе сприймати. Сьогодні ввечері вся увага чоловіків була прикута до мене – варто мені було тільки  зайти… А я й забула, який фурор викликає моє появлення у чоловіків, що знаходяться в радіусі 50 метрів від мене…Але ТИ цього не бачив…  Я не буду більше плакати! Якщо навіть Ти так і не зрозумієш – Тобі ж гірше, Все життя Тебе буде мучити відчуття того, що Ти міг мати, але втратив… Міг насолоджуватися, але не вберіг… Міг бути щасливим, але не оцінив… Я у себе одна!!! І таких більше немає. І сьогодні я зрозуміла зміст слів «Ніхто не вартий наших сліз… А той, хто вартий – ніколи не примусить нас плакати»… Ти мене примушуєш плакати, значить, ТИ – НЕ ВАРТИЙ!...


24.07.2010

У мене багато нових знайомств… Я фліртую направо і наліво і отримую від цього насолоду!!! Я давно забула, як це – відчувати СЕБЕ ПРИВАБЛИВОЮ ЖІНКОЮ!!! Я не думаю уже безперестанно про Тебе! Я – самодостатня!!! Я не дзвоню Тобі, не пишу, не заходжу на Твою сторінку… Хоча ще й напружуюся від кожного телефонного дзвінка – а раптом це ТИ!!!

І коли згадую про Тебе, – душа все ще плаче…


25.07.2010

Сьогодні я згадала, що ЖИТТЯ ТРИВАЄ! Хоч і Тебе в моєму немає… І зрозуміла, що рано чи пізно ТИ все рівно пожалієш. Бо по іншому просто не може бути! Але мені вже буде все одно… Має бути… Ти спробував мені обрізати крила в ту мить, коли я збиралася злетіти… – це дуже жорстоко з Твого боку… Бо я Тобі довіряла… і довірилася… але я не здаюся!!! Чуєш?!!! Я знову Полечу! У мене знову будуть крила! А Ти… Ти заховався у куточку мого серця, але я сильніша за тугу… Я починаю нарешті думати більш – менш тверезо і розумію, що напевне, у нас з Тобою все рівно б нічого не вийшло… Бо Ти незріла людина, яка не знає, чого хоче… А я – знаю. Я хочу і БУДУ ЩАСЛИВОЮ!!! З Тобою, чи без Тебе…



P.S. Ти все – таки подзвонив…

Отже, у Твоєму раю все – таки не вистачає Дикого Ангела… Хоч Ти і заперечуєш… А можливо, сам цього не розумієш…

А мені просто хочеться, щоб поруч була людина, не така, яка йтиме мені назустріч, а така, яка йтиме в одну сторону зі мною!!! Така, з якою я врешті – решт зможу дозволити собі розкіш бути слабкою!!! І та, яка зможе сповна оцінити і зрозуміти тепло, ніжність, вірність, увагу і любов, яку дам Я… І я ні на мить не сумніваюся, що така людина у моєму житті буде… просто я помилилася і захотіла написати казку з Тобою… А Ти … Ти навіть не вартий був стати Героєм Мого Роману… Ти сам це доводиш мені зараз своєю поведінкою…  Але… Незамінних людей немає, тим паче мені, дякувати Богу, є з кого вибирати…

Так боляче в Тобі розчаровуватися, але я в себе одна… тому, – ПРОЩАВАЙ, РОМЧИКУ!!!

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
22.07.2012 Проза / Новела
Краса-оманлива
22.07.2012 Проза / Новела
Від долі не втечеш
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
Новела Про кохання
22.07.2012
Доля?..Недоля...
22.07.2012
Казка, якої не було
22.07.2012
Сповідь
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.95 (МАКС. 5) Голосів: 19 (18+1+0+0+0)
Переглядів: 310  Коментарів: 2
Тематика: Новела, казка, про кохання, відносини
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.07.2012 16:01  Володимир Пірнач для © ... 

Крутий текст, дуже сподобалось.
У мене є подібний (не такий самий, а саме подібний), але, як ви розумієте з іншого боку. Дуже цікаво було подивитися на іншу сторону медалі.
Плюсую. 

 22.07.2012 12:38  Крісман Наталія 

Що крок один – то все коротший шлях

До рубежу, за котрим невідомість.

Щодня до тебе лину, а натомість

Тебе від мене доля віддаля.


Слова любові більше не звучать,

Шматочки мрій зірвались в порожнечу.

В душі – вогонь одвічних самозречень

Готовить знову душу до розп`ять.


Заручники своїх від себе втеч,

В душі яких – образ холодні зливи.

Уже давно згубили віру в диво

Й нездатні є позбутись порожнеч.


Схололе серце повне гіркоти –

Настій полину, збираний віками.

Невже знов серце виродиться в камінь?

Невже мене ...

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +41
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
27.03.2012 © Микола Щасливий
09.12.2010 © Тундра
26.11.2011 © Микола Щасливий
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
10.07.2013 © іміз
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди