В очах Твоїх – блакить небесна,
В очах Твоїх – краплини океану,
І, мабуть, це краплиночка принесла
Мені відлуння старовинного роману.
І я поринула у нього з головою,
У світ краси, романтики й кохання,
Я марила удень й вночі ТОБОЮ,
Леліяла нездійсненні бажання.
Бо я повірила, я вірити хотіла
У казку ту прекрасну й чарівну.
Та не змогла я, просто не зуміла,
Сказать Тобі, як я Тебе люблю.
Можливо, якби я тоді сказала –
Усе було б інакше у цей час.
Та не змогла я, просто промовчала,
Й усе не склалося у нас.
Все закінчилось, обірвалось на півслові,
Я повернулась до реального життя.
Але, на жаль, у казку ту чудову
Не буде мені більше вороття.
Ну що ж, усе, мабуть, так мало бути, -
І я в Твоїм житті відходжу в тінь,
Але, повір, ніколи не забути,
Мені очей Твоїх небесну голубінь…
