23.07.2012 00:08
225 views
Rating 5 | 14 users
 © Іриска

Сьогодні я дозволила собі згадати Тебе. Вперше за довгий час. Вперше після того, як Ти зрадив мою довіру. Вперше після того, як зрозуміла, на скільки Ти підла і негідна людина. Вперше після того, як Ти сказав,щоб я вирішувала свої проблеми сама. Хоча проблеми ці мені створив ТИ…Але Ти знаєш, - я зрозуміла, що зустріч з Тобою була для мене уроком – Ти не подобався мені з самого початку, я просто Тебе жаліла…Ти так випрошував зустріч, так благав впустити Тебе в моє життя, що я…здалася. А тепер знаю, що ніколи більше цього не зроблю, бо інтуїція – це голос мого Ангела –Хоронителя. І мій Ангел не хотів Тобі довіряти…Але я не послухалася Його…Тому Він знайшов інший спосіб показати мені, що Ти – далеко не той, за кого себе видаєш…І що Ти – не вартий мене…І добре, що це сталося так швидко…Два місяці – це небагато…Хоча мені здавалося, що ми знайомі вічність…Втім, це Ти мене в цьому переконував…А потім так просто відмовився від своїх слів. Ти ж говорив, виявляється те, що я хотіла почути…Як це низько і не по чоловічому…Але чого можна ще чекати від людини, яка втиралася в довіру, переконувала, що їй можна довіряти, що нарешті тепер все буде по іншому, а потім…Примушувала вбити ще ненароджене дитятко. Боже, дякую Тобі, що вберіг мене від цього страшного гріха! Бо я не знаю, що б робила, якби справді була вагітною…Як добре, що затримка була не ознакою вагітності, але…Ти проявив себе справжнього…Три тижні я жила, немов у тумані, а ТИ… Ти жив своїм життям, у якому мені вже місця не було. У Тебе ж свої справи, друзі, розваги, сім’я, - а я… Я, як виявилось, - помилка. Два місяці була Твоїм щастям, а тепер Ти раптом зрозумів, що не віриш у любов. А мені про неї говорив тільки тому, що так треба було… Знаєш, - а я справді Тобі повірила. На жаль…Бо бачила, що Ти біля мене дійсно був щасливим – Ти літав…І це не просто слова…Навіть якщо зараз Ти цього не розумієш…Твої очі світилися біля мене…Ти став кращим, добрішим, людянішим…Та Ти і сам це все знаєш…Але Ти виявився слабким, бо не зміг уберегти свої почуття, злякався відповідальності. Злякався на стільки, що просто втік, відмовився від своїх слів, від свого щастя, від мене. Покинув мене одну…Але Ти не врахував найголовнішого  - СПРАВЖНЄ КОХАННЯ Бог дає один раз у житті. І пройде зовсім небагато часу – і Ти зрозумієш, що НІКОЛИ більше в Твоєму житті не буде МЕНЕ.  А значить, не буде більше ЩАСТЯ…І що Тобі непотрібні всі ці розваги, дівчата, пригоди…Ти будеш шукати МЕНЕ серед натовпу…Твої ноги будуть нести Тебе туди, де колись ми бували разом…Серед сотень очей Тобі будуть ввижатися МОЇ очі…Усіх своїх наступних дівчат Ти будеш порівнювати зі МНОЮ, і вони не будуть у виграші від такого порівняння, бо таких, як я – більше нема…Така, як я – буває один раз у житті. Але залишає слід у серці назавжди. І тому все життя Тебе буде мучити думка, що Ти власними руками задушив своє щастя…А я… Я буду щасливою. З іншим – з тим, хто буде СПРАВДІ МЕНЕ ВАРТИЙ. З тим, хто не зрадить в найнесподіваніший момент. З тим, хто зуміє оцінити і зберегти…З тим, хто зробить мене щасливою…З тим, хто буде щасливим зі мною…З тим, якого я ніколи навіть порівнювати не захочу  ні з Тобою, ні з будь – ким іншим. З тим, хто навчить мене знову вірити і посміхатися. З тим, кого давно вже вибрав мені Бог…З тим, яким ніколи не станеш Ти….

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Нарис

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Я - красуня | Іриска». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Коли Тебе нема... | Іриска». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Іриска.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 23.07.2012 22:31  Володимир Пірнач => © 

Як казав один з моїх богів "Не боль создает литературу, а писатель".
А взагалі міряти на себе кожен образ то крута штука :) 

 23.07.2012 19:43  © ... => Володимир Пірнач 

Дякую. Обов`язково врахую усі ваші зауваження. Я справді тут нещодавно, якраз два дні ;) 

 23.07.2012 19:34  © ... => Володимир Пірнач 

Звичайно, певний відбиток є. Я особисто завжди пишу, коли мені погано...Хоча не тільки тоді...Можливо, тому і стаю "такою" людиною)) 

 23.07.2012 19:27  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

Взагалі-то я мала на увазі, що одне справжнє кохання якраз було у НЬОГО, того, про котрого треба було писати з маленької літери...А він не зміг оцінити, зрозуміти, вберегти...І що в своєму подальшому житті йому вже більше не зустріти тієї, найкращої,якою була ВОНА...Але втім, знаєте, - я згідна з Вами, що надто ідеалістично - це по перше. а по друге, смішно було думати, що людина, яка так чинить - колись щось зрозуміє...у неї такий стиль життя... 

 23.07.2012 16:20  Ірина Затинейко-Миха... 

дуже відверто...і, як на мене, надто категорично - одне кохання у житті? Та ні - їх може бути і не одне...це дуже ідеалістично - коли людина вірить у одне-єдине кохання...вірячи в таку ідилію, можна пропустити багато доленосного, багато гідних людей відштовхнути, які може і не надовго, але мали зявитись для певного досвіду у житті...
а твір - сподобався!.. 

 23.07.2012 11:40  Крісман Наталія 

Сірим попелом втрат
Запорошено долі стежини,
Серце манить людей
У незвідані досі світи...
Досить болю і зрад!
Ти знайдеш ще свою половину,
Що тебе пригорне
І захоче у Вічність піти... 

 23.07.2012 10:35  Володимир Пірнач => © 

Ваша правда, є історії які трапляються з кожною. Я і не казав, що ви написали про себе, просто це справді відвертий текст. Таке треба відчути щоб написати щось подібне. Як казав мій викладач з криміналістики (а він експерт в почеркографії і графології): "Тут є слова, які може вживати тільки "така" людина". :) 

 23.07.2012 08:25  © ... => Володимир Пірнач 

Дякую...Взагалі - то я нечасто пишу...і переважно пишу від першої особи, хоча це не означає, що від свого імені...Просто є історії, які трапляються практично з кожною... 

 23.07.2012 00:55  Володимир Пірнач => © 

Подобається, але є пару "але"
Дуже відверто, дуже проникливо і загалом цікаво. Є питання :) якщо ви згадуєте цього виродка з такої негативної сторони то чому з великої букви? маленького "ти" йому буде з головою.
Ангел-хоронитель - ой як проізав вухо, справді, асоціативний ряд відразу намалював вашого ангела з лопатою в руках (не ображайтесь це просто правда).
І ще одне: як на мене у вас багато рязючих прописних слів (розумію що це те що варто наголосити, але якщо наголос то один, більше просто збиває).
Загалом круто, мені сподобалось.
Я вас раніше не бачив на порталі (видно не можна зникати на цілих два дні), вітаю тут.
Плюсую. 

Публікації автора Іриска

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо