24.07.2012 00:44
-
137
    
  3 | 3  
 © Крісман Наталія

У пустелях омани

Зустрічаються двоє –

То на щастя чи ні?

Час гортає сувої

Нами пройдених днів.

Незагоєні рани

Нам у душах гірчать,

У пустелях омани

Сотні серця розп`ять.

Повертається спомин

У домівку душі,

Проганяючи втому

В ритм холодних дощів.

Хай хоч небо жбурляє

Сонми в нас блискавиць,

Як обоє кохають –

То не впасти їм ниць!

У одвічнім двобої

Безнадії і мрій,

Де закохані двоє –

Зірка щастя вгорі

Осяває стежину,

По якій вони йдуть,

Аби злитись в єдине

І знайти власну суть.

Неземною красою

Світ нам стелить до ніг.

Йтиму разом з Тобою 

По дорогах усіх!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.07.2012 19:10  Андрій Гагін => © 

Дуже гарна лірика! Захопливо легко і красиво!

 24.07.2012 12:22  Іриска 

Дуже гарно )

 24.07.2012 11:59  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно.... З різкуватим присмаком...

 24.07.2012 10:40  Деркач Олександр => © 

Дуже гарно!!!