Хвилі повені
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Зоря вечірня в небі засвітилась,
Світ присмерків позбавивши спокою,
Неждана ніжність раптом накотилась,
В свідомість ллється хвилею стрімкою.
Магічних хвиль незримого полону
Лякаюсь, хоч собі не признаюся,
З душею тріпотливою холону,
І з серцем полохливим болем б’юся.
Рятуючись від повені розвою,
У соломинці мудрості шукаю,
Та хвиля враз накрила з головою,
В ній розчиняюсь, лагідно зникаю…
Чекала все в підступних снів єлеї
Палким світанком збудженої миті,
Рятуючись від повені твоєї,
В твоїх очей втонула оксамиті.
