Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
25.07.2012 11:09Думки вголос
Про життя  
110100
© Володимир Пірнач

Неофіційний звіт офіційного збіговиська небайдужих

Що вона потім робила, куди пішла,
з хусткою в рукаві й каблучкою на мізинці,
коли її темне вікно роз’їдала імла,
як іржа роз’їдає старі есмінці?

Сергій Жадан
Володимир Пірнач
Опубліковано 25.07.2012 / 12317

Ну що?

Пора писати звіт, але з чого почати..

Давай з кінця, пам’ятаєш як це було? давай як у текстах Артюра Рембо:

"Она была полураздета,

И со двора нескромный вяз

В окно стучался без ответа

Вблизи от нас, вблизи от нас."

Нє, слухай так не піде, зараз всіх просто порве і вони знову почнуть цитувати Андруховича про оргію, спущені штани і щирість читання поезії.

Не будуть, твого Андруховича ніхто не читає. Давай починай.

Ні, я так не буду, це значить що я з перших слів розкрию всі карти, почну розказувати як я прокинувся зранку і потягнув на себе ковдру, як відчув, що біля мене лежить якесь приємне і тепле жіноче тіло.. ти хочеш щоб я так почав?

А це правда?

Не знаю, а тобі хочеться щоб це була правда?

Звісно ж хочеться, чому ні? гарна жінка, яка пише тексти, розбирається в літературі і все таке, тобі всі причини називати?

Та не треба мені всіх причин, я їх і сам прекрасно знаю, але ж треба якось створити сюжет, видумати щось гарне, квіти, наприклад, можна згадати, ти не пам’ятаєш там були квіти?

Квіти? не пам’ятаю. То як, щось було? якісь почуття чи близькість? Повір, всім хочеться, щоб там були почуття і близькість, це не тільки моя вимога.

Близькість.. хм.. добре, буде тобі близькість.

Але почну я так:


То був незвичний день, як мінімум він був запланований. А плани це ж така штука, вони мають властивість ламатися, повертатися до тебе тилом і взагалі виробляти дивні речі. У той день мало відбутися збіговисько, як ти собі це уявляв мав бути алкоголь, розмови про сучасне мистецтво і все таке. Але з самого ранку все якось не складалося. Тебе розбудив телефонний дзвінок, і в твоє вухо заліз жіночий голос, тихий, наче боявся тебе злякати, але приємний і лагідний. У голосі чувся відчай, а ти вже за звичкою все перевів на фарс. Ти шукав шляхи виправлення, перебирав варіанти, але є обставини, які марно обходити. Прикро, мінус один, подумав ти і почав збирати чохли, щоб хоч якось запхати себе в оболонку тіла. Тіло тебе не слухалось і як завжди вимагало негайного втручання отрути, за рецептом класика, але ти подумав що не варто починати з самого ранку і пішов умиватися.

За кілька хвилин прийшло ще одне повідомлення, тема не змінилася, змінився тільки відправник. Причини об’єктивні, але є шанс. Мінус два, подумав ти про всяк випадок і поліз в кімнату шукати вчорашній день і флягу.

Ти вже був на низькому старті і навіть знайшов ключі, коли твій телефон знову нагадав про себе.

-          Привіт, знаєш хто дзвонить?

-          Привіт, знаю, у мене твій номер записаний - сказав так ніби ставиш смайлик в кінці тексту

-          Почекай переб’ю. У тебе такий класний голос.

Так і хотілося сказати, такий голос я маю в суботу зранку, але так сталося, що і в неділю я прокинувся з таким голосом. Насправді до звичного ранкового хрипіння додалась вилазка в гори і купання у холодних потоках водоспаду. Але ти цього не сказав.

-          Дякую, ти вже друга – відповів – ти збираєшся сказати, що у тебе не вийде?

-          Ні, я збираюся сказати, що я вже виїхала, але я Києва зовсім не знаю тому лови мене.

-          Добре – погодився ти і вийшов з квартири.


На вулиці було трохи пасмурно і напевно саме це тримало тебе в рамках. Голова продовжувала нагадувати про вчорашній день, ці митці не знають міри, думав ти, вони п’ють доки не падають чи допоки не закінчуються ресурси, але вчора ніхто не падав і ресурси були невичерпними, то ж сталося як сталося.

Ти приїхав на "Святош" і приземлився біля зупинки, перша цигарка завжди паскудно заходить, а тим більше на голодний шлунок. Ще один дзвінок. Координати уточнили це саме те місце. А про що вибудете говорити? раптом озвалося в голові, ти її не знаєш. Та про щось будемо, відмахнувся ти, слів у мене завжди вистачало, ще я взяв тексти, ще кілька десятків текстів лежало на пам’яті, навіть на хворій, про щось будемо. Знову телефон.

-          Ти де?

-          Стою на зупинці, але тебе не бачу.

-          Я теж на зупинці і теж не бачу тебе. Що ти бачиш - говори.

-          Маршрутки, дорога, люди якісь, міст бачу.

-          Ти під мостом?

-          Здається, так це міст.

-          Я вже йду.


Ти спішно спустився вниз мосту попиваючи з пляшки фанту, щоб хоч якось наповнити вологою і холодом організм.

Стоїть. Дивиться, але не бачить. Підніми руки, знову гаркнув на тебе голос, вона не бачила тебе ніколи. Ти ліниво підняв обидві лапи і вона тебе помітила.


Навмисно вириваю шматок інформації, яка стосується всього двох людей, ніби інтригуючи і заманюючи на подальше читання.


..Ви сиділи в барі і пили дешеве пиво, воно дуже звично і гладенько лягало тобі в душу, і на диво ті ж емоції викликало у неї. Двадцять хвилин після зустрічі, все проходить спокійно: ти нахвалюєш пиво, вона дивиться на тебе як на хворого і все в принципі нормально.

Друге пиво..

Друге ранкове пиво відкриває душі і дає сміливість. Ви перейшли на ти, тони інформації ураз наповнили простір між вами. То не банальні слова, то не тупий розвод, то був обмін інформацією – все навзаєм.


Ти вийшов із бару і сів на бордюр, щоб перелити алкоголь у флягу. Повз тебе снували звичні і негарні люди. Ти на них не звертав уваги. Ще перед тобою стояли стрункі жіночі ноги на чорних високих підборах і слідкували за процесом згори. Звісно при такому нагляді ти не міг не розлити на себе той бісовий коньяк, бо постійно відволікався від процесу.


Вириваю шматок тексту, який стосується виключно двох героїв цього тексту і київського метрополітену.


Ну як?

Ніби початок звичайний. Щось не бачу подробиць, ти вириваєш шматки тексту, не треба цього робити, людям буде цікаво.

Не треба мне вчити, людям не може бути цікавою поїздка в метро із читанням рекламних блоків, а коли я пишу, що навмисно вириваю шматок тексту, тоді і справді стає цікаво. Я навіть собі уявляю як люди думають: "Щось цей бісовий Пірнач темнить, нічого не розказує, не дає конкретики, вириває місця, напевно там було саме цікаве, треба зловити його за .. і тоді він все розкаже". Розкаже, не переживайте він все розкаже - ніби відповідаю я і продовжую свою розповідь.


..Куди можна возити гостей Києва це знає кожен хто віддав цьому місту хоча б частину свого життя, а ти віддав цьому місту не тільки частину життя, ти вже віддавав йому спокій, печінку, кількох друзів, жінок теж доводилось віддавати йому, тож ти знав куди треба їхати.


Вириваю частину тексту, щоб не бісити вашу уяву я викидаю всі ці банальні Хрещатики, Майдани, переходи і табуни людей з відкритими ротами, фотоапаратами і щасливими мармизами, все не стосується ні зустрічі, ні літератури, воно взагалі не стосується нічого.


Так це ти вже втретє вирвав текст, я запам’ятав, рекомендую всім зробити те ж саме.


..Алкоголь уже бовтався у флязі і час від часу потрапляв в твій організм. Ви йшли прямо до Михайлівської площі, щоб потім обережно втрапити у цитадель беззаконня і розпусти, алкоголю і музики, літератури і наркотиків – ви йшли на БЖ. Але вам не судилося потрапити туди, вже досить втомлені тіла взяли трохи вправо і присіли на лавку на Володимирівській гірці. Тоді і почалися ці літературні випади, те, що і справді мало відбутися, і, що не можна було уникнути за будь-яких умов. Ти сидів і читав тексти, які не були опубліковані, читав вірші відкриваючи душу. Перехожі дивилися на вас здивовано не вписуючи у жодні рамки. У руці тліла цигарка, біля наплічника лежала фляга з написом "Єгермайстер", а в її очах відбивалися промені сонця. І коли вона вже втомилася слухати твої слова, коли насиченість повітря вже перейшла критичну позначку, і коли серце вже обрало для себе звичний режим прискорення, вона сказала що вже час іти.

І справді вже був час іти, іти туди де це мало відбутися, туди де мали увижатися (чи навіть вживатися) "Карпатські зорі", туди, де все що відбувається, відбувається не просто так. Ви йшли на Труханів.


На острові було багато людей і ви ніби пропадаючи від пересічних поглядів усіх вуаєристів подались у глиб. Ти прекрасно знав ці місця, ти знав, що там де ви маєте втрапити не буде сторонніх людей, не буде зайвих думок і бродячих псів.

На березі однієї затоки Дніпра ви..


Вириваю частину тексту, щоб уже вкінець розізлити усіх заінтересованих, кидаю за лаштунки усі подробиці, лишаючи натомість лише запалену фантазію.


..Ви поверталися виснажені і щасливі. У вас було повно думок, які не потрібно було озвучувати, у вас була маса вражень, про які не можна говорити в голос, і у вас вже було що приховувати від усіх інших не вдаючись у подробиці.


Ранок почався звично і несподівано. Будильник рвав горлянку щоб заставити тебе повернутися в реальність. Ти прокинувся один, ніби в пустелі. Крізь бордові штори в кімнату рвалося світло, на твоєму ліжку було забагато вільного місця. Це реальність старий, сказав ти сам до себе, ти ж знаєш про це правда?

Знаю, відповідав ти, але реальність це ж така штука, її створюємо ми самі. І знаєш, що б ти там не казав, я все-рівно дещо пам’ятаю, а пам’ятаю я головне.


Я пам’ятаю як побачив її на зупинці і вперше вдихнув запах її волосся. І як почувши її голос я не міг знайти правильного слова, щоб описати це відчуття. Як я вперше торкнувся її руки і відчув це непереборне тепло, що важким струмом обпалило мені пальці.

Я пам’ятаю, як ми сиділи в барі і як вона сміялась коли я розповідав якісь історії із власного життя, і як мені хотілося щоб це не припинялося.

Я пам’ятаю той бісовий метрополітен, який хитав нас в один бік, і як я намагався обережно притримати її руку коли вона сходила на ескалатор. Я пам’ятаю її оголену спину, що так манила погляд вириваючись із-під її одягу, і так рвала мою хвору фантазію. Я пам’ятаю як обіпершись на табличку "Не притулятися" писав текст, стоячи просто біля неї. Бо ті слова що я писав просто не могли довго перебувати у мене в голові, і якби я їх не відпустив вони б рознесли мені голову.

Я пам’ятаю цей перехід Хрещатиком, і те, як вона ніби ненароком торкалась моїх плечей. Ще я пам’ятаю її справжній жіночий погляд, і як вона пробачала мені всі двозначні випади і наголоси на словах.

Я пам’ятаю як вона дивилася на мене коли я заходив у воду і пропадав у ній, щоб хоч якось тримати себе у руках. Ще пам’ятаю як ми курили, мокрі, прикриті незначними клаптями одягу, і як мене трусило. Мене трусило не від холоду, ні, то була якась дивна сила, яка йшла з середини, яку я ще досі не навчився приборкувати і сподіваюся не навчусь.

Я пам’ятаю все і навіть більше того. Бо треба саме так захоплюватись жінками, треба саме так їх відчувати і віддаватися цьому процесу повністю. І якщо ти вже назвався поетом, то відносься до жінок як чоловік, і якщо ти назвався чоловіком то вдихай їх як поет. Бо інакше навіть не варто пробувати.

Київ 23,07,2012
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
20.07.2012 Поезії / Вірш
Я поріжу твоє пластилінове серце
25.08.2012 Проза / Есе
В.О. vs В.П
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
15.06.2016 © Бойчук Роман / Оголошення
Оголошено Всеукраїнський поетично-пісенний Фестиваль-конкурс...
28.02.2016 © Ольга Шнуренко / Тести
УЛЮБЛЕНІ СТРАВИ УКРАЇНЦІВ
26.02.2016 © Ольга Шнуренко / Тести
Геніальна поетеса нашого часу
25.02.2016 © Сліпокоєнко Роман / Тести
Тест на знання власної історії
25.02.2016 © Каранда Галина / Тести
Українські прислів`я
Думки вголос Про життя
03.05.2014 © Тадм
ПробаПерцям!
25.07.2012
Неофіційний звіт офіційного збіговиська небайдужих
23.01.2012 © Каранда Галина
Правила поведінки на Порталі (в кожному жарті є доля жарту)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.83 (МАКС. 5) Голосів: 12 (11+0+1+0+0)
Переглядів: 253  Коментарів: 69
Тематика: Оповідання, звіт, збіговисько, зустріч, Київ, проба пера
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.10.2012 12:44  © ... для Ника Жикол 

Дяк за відгук.
А Єгерь це штука і справді на любителя. 

 27.10.2012 12:25  Ника Жикол для © ... 

"Бо треба саме так захоплюватись жінками..." Я б сказала, що треба саме так захоплюватись життям! І містом: "..Куди можна возити гостей Києва це знає кожен хто віддав цьому місту хоча б частину свого життя...""...цей перехід Хрещатиком, і те, як вона ніби ненароком торкалась моїх плечей." Супер! Тільки "Єгермайстер" я не люблю, але кожен любить під свої напої... 

 05.09.2012 08:58  Віктор Насипаний 

ЦІКАВО ЗАГАЛОМ. заодно і коменти почитав. весело у вас... 

 05.09.2012 00:21  Каранда Галина для Олександр Новіков 

буде Портальним афоризмом. класно сказав. 

 05.09.2012 00:03  Марієчка Коваль для Олександр Новіков 

так... не звучить це парадоксально, у вашому випадку, то точно. умним треба використовувать частіше голову)) і пить не треба, не спивайтесь))) воно того не варте) 

 05.09.2012 00:00  Марієчка Коваль для © ... 

ні, все ж не зайве. все правильно. 

 04.09.2012 23:48  Олександр Новіков для Марієчка Коваль 

Ну якщо серйозно, то складаю дитячі майданчики. І як би парадоксально не звучало голову доводиться використовувати набагато частіше ніж шуруповерт) (цвяхи забивать))), жартую) 

 04.09.2012 23:48  © ... для Марієчка Коваль 

Не вибачайтесь - це зайве.
Все ок :) 

 04.09.2012 23:42  Олександр Новіков для © ... 

Не знайду в мікросхемах аналог почуття гумору. Транзистор наче найближче) 

 04.09.2012 23:42  Марієчка Коваль для Олександр Новіков 

ну не думаю. не жартуйте так. 

 04.09.2012 23:41  Марієчка Коваль для © ... 

да, провокація... вибачте. 

 04.09.2012 23:38  © ... для Олександр Новіков 

Все припинив. День сьогодні такий.. гірше понеділка, місток використовую, і погружаюсь в дзен :) 

 04.09.2012 23:36  © ... для Марієчка Коваль 

Я читаю..
Пропоную припинити діалог, ви перейшли на особистості і я мав необережність піддатись на провокацію - це не конструктивно. Я розумію вашу позицію, але доносити вам нічого не збираюсь, вам комфортно у своїх ілюзіях, як і мені у своїх, а безпідставно кидатися на амбразуру то діло безпонтове. 

 04.09.2012 23:36  Олександр Новіков для Марієчка Коваль 

А шо там знать. Наливай да пий)) 

 04.09.2012 23:33  Олександр Новіков для © ... 

Не грій резистори. Діодний місток 

 04.09.2012 23:33  Марієчка Коваль для Олександр Новіков 

ок.))) ух, мало знаю про слюсарів) мало вас. 

 04.09.2012 23:32  Марієчка Коваль для © ... 

а ви кому радите читать погану літературу? певно, нікому. або лиш собі. 

 04.09.2012 23:25  © ... для Марієчка Коваль 

Читайте, вам корисно почитати гарну літературу.. 

 04.09.2012 23:25  Олександр Новіков для Марієчка Коваль 

Ну так про залізничників ти вже бачила, а там ще десь і про саморізи є і про розміри з допусками 

 04.09.2012 23:23  Марієчка Коваль для © ... 

так-так. так закладає, що хочеться почитать Франка. 

 04.09.2012 23:20  © ... для Марієчка Коваль 

То видно писк моїх текстів вам аж вуха закладає)) 

 04.09.2012 23:16  Марієчка Коваль для Олександр Новіков 

давайте обміняймося знаннями по наших справжніх професіях)) у віршах))) 

 04.09.2012 23:13  Олександр Новіков для Марієчка Коваль 

Мене в список бахнутих з міткою "на всю голову" і позначкою "ізбранниє". А хулі мені слесарю))) трапет 

 04.09.2012 23:12  Марієчка Коваль для © ... 

мої тексти на порталі нічого не кажуть про моє відношення. абсолютно. а от ваші просто пищать цим. хах... 

 04.09.2012 23:07  © ... для Марієчка Коваль 

ахахах))) та що ж тоді ваші тексти роблять на порталі?))
Ви плутаєтесь в показаннях, як казав один мій викладач.
Хоча про обраних ви правильно сказали :) 

 04.09.2012 23:04  Марієчка Коваль для © ... 

да ви шо! як можна. касти шмасти ваші для ізбранних. 

 04.09.2012 23:02  Суворий для Каранда Галина 
 04.09.2012 22:57  Каранда Галина для Суворий 

крутий коментар:)))

 04.09.2012 22:56  © ... для Марієчка Коваль 

Вибачайте? :) ви словами "бахнуті на голову" більше похвалили ніж розстроїли..
А ви я так розумію не відносите себе в цю касту? 

 04.09.2012 22:54  Марієчка Коваль для © ... 

ага. канешно, да ви поети і письменники всі бахнуті на голову, вибачайте вже, як математики і хіміки... спокій для вас занадто нудний стан. 

 04.09.2012 22:48  © ... для Марієчка Коваль 

Тепер я буду самий спокій.. у вас в руках гострі предмети :) 

 04.09.2012 22:43  Марієчка Коваль для © ... 

так, спокійно... той смайлик там не випадково, а означає позитив, не негатив. 

 04.09.2012 22:21  © ... для Марієчка Коваль 

Так, самовпевнено, про це і йдеться..
А ви бачите негативність у самовпевненості? 

 04.09.2012 21:54  Марієчка Коваль 

Звучить дуже самовпевнено якось... ) 

 25.08.2012 14:58  Оксана Корнієнко 

Сподобалось! Вирвані місця - то супер. Ваша епатажність стримана, навіть цнотлива :)) ха-ха! Думаю, що не в таких уже й різних світах ми живемо! :)) 

 25.07.2012 20:45  © ... для Олександр Новіков 

Дяк) приємно, а такі діалоги я думаю багато хто веде, просто не всі признаються :) 

 25.07.2012 20:44  © ... для Деркач Олександр 

Дякую Олександре! 

 25.07.2012 20:39  Недрукована для © ... 

Водорості були бридкими, погодься))
Вони весь час за мене чіплялися, а я хотіла чіплятися за тебе, щоб вони відчепились від мене))
___Якось так)) 

 25.07.2012 20:03  Олександр Новіков 

по тексту- круто, бомба. це не звіт-це ЩОСЬ!!! а оті діалоги із самим собою читав наче свої думки, теж бува такі дискусії влаштовую. коротше-сподобалось надзвичайно. і вирвані шматки тексту-ха такими і лишаються))) 

 25.07.2012 19:01  Деркач Олександр для © ... 

Відкидаючи всі попередні коментарі, натякі, і вирвані місця - ДУЖЕ сподобалось - гарна, талановита ПРОЗА 

 25.07.2012 18:55  © ... для Андрій Гагін 

Дяк)
Напевно то від роботи, раніше звітів писав дуже багато (не на таку тему звісно)))
Приємно. 

 25.07.2012 18:48  Андрій Гагін для © ... 

Найцікавіший звіт, який доводилося читати )))) Сподобалось! 

 25.07.2012 17:03  Каранда Галина для © ... 

немає. 

 25.07.2012 17:02  © ... для Каранда Галина 

Дяк)
А є питання? вони зовсім не зайві, цей текст писався виключно для порталу, тому радий буду відповісти. 

 25.07.2012 16:58  Каранда Галина для © ... 

написано класно.
зайвих питань задавати не буду. 

 25.07.2012 13:45  Недрукована для © ... 

Спочатку хотіла своїми, але швидко зрозуміла, що цю частину тексту треба вирвати)))
На довго не замовкнеш;)
Понаписував тут - тепер віддувайся!))
Смайлами точно не відбудемось)) 

 25.07.2012 13:41  © ... для Недрукована 

Ахахаха))))
Клас!
Я тобі плюсую, запхала мене за пояс моїми ж словами. Клас..
тепер напевно я замовкну :) 

 25.07.2012 13:39  Недрукована для © ... 

;)
Я пам’ятаю все і навіть більше того.
І якщо ти вже назвався поетом.... 

 25.07.2012 13:15  © ... для Недрукована 

А те що було потім пам"ятаєш?
:Р 

 25.07.2012 13:02  Недрукована для © ... 

=)))
Чекай, бо я вже шось запуталась сама)
Перечитала знову. І я пам‘ятаю той перехід Хрещатиком...;) 

 25.07.2012 13:00  © ... для Недрукована 

Цим?
Тепер ти лякаєш мене))))) 

 25.07.2012 12:51  Недрукована для © ... 

Все для тебе ;)
Я така собі боягузочка, ну ти знаєш...)
Але цим мене точно не злякаєш! 

 25.07.2012 12:48  © ... для Недрукована 

Ну просто бальзам на душу)

а я думав ти вже злякалась))

 25.07.2012 12:41  Недрукована для © ... 

Скажу, що мляво і скучно точно не було ;Р
А ще скажу, що дуже рада, що 18 годин в поїзді їхала не дарма))) 

 25.07.2012 12:39  © ... для іміз 

У мене щось подібне, але я не хочу щоб у вас лишилися сумніви з того приводу, що зустріч пройшла мляво і скучно, там було круто :)
Віка, що скажеш? :) 

 25.07.2012 12:34  іміз для © ... 

досить, що через твій звіт - у мене вже хмара незробленої роботи на столі лежить і дивиться з-під лоба) 

 25.07.2012 12:32  Недрукована для © ... 

Інтригує))) 

 25.07.2012 12:30  © ... для Недрукована 

)) рекомендую прочитати есе Андруховича "This the end"
одну фразу закину, просто не стримаюсь :)


"Коли читаю вам вірші -
роздягаюся нижче пояса,
але не до кінця" 

 25.07.2012 12:27  Недрукована для © ... 

Треба дати тобі по попі, ременем!))))
В основному Труханів)
Все інше майже схоже на правду)))
Тільки не знаю точно на чию правду... 

 25.07.2012 12:24  © ... для іміз 

)) значить наші показання збігаються?
Бо Віка якось проти)) 

 25.07.2012 12:24  іміз для Недрукована 

як жінки розуміюся без слів)))))))))))))))) молодці ви обоє! 

 25.07.2012 12:22  © ... для Недрукована 

Хм.. то виходить я вирвав саме цікаве?
не порядок, треба дати мені по руках)
А тебе тільки Труханів насторожив? :) 

 25.07.2012 12:22  Недрукована для іміз 

аха-ха))))
нда, я про це не подумала))))) 

 25.07.2012 12:20  іміз для Недрукована 

у мене зявилася не зовсім чемна репліка одразу в голові - тому утримаюсь))))))))))))))))))))))) 

 25.07.2012 12:18  Недрукована для іміз 

=))
Можем зорганізувати ще одне збіговисько, побачим що з того вийде)))) 

 25.07.2012 12:11  іміз 

продовжую бути категоричною у своєму кількаденному коментарі до "Недрукованої" - мої треті шпильки були однозначно зайвими...інакше би не зявилося таких натхненних годин у цю неділю в тих двох "поета-та-поетки"...і такого недосказаного заінтригованого звіту!!!! 

 25.07.2012 12:09  Недрукована для © ... 

Та частина твоєї розповіді, де на Трухановому острові ти вириваєш шматок тексту....))) 

 25.07.2012 12:04  © ... для Недрукована 

А що тебе найбільше здивувало?
:) 

 25.07.2012 11:48  Недрукована 

Ух ти! А все реально так і було?)
Ну Пірнач, щось ти точно натемнив у своєму звіті... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +12
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +58
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
03.12.2011 © Т.Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
05.04.2012 © Т.Белімова
09.12.2016 © Маріанна
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
Отдых в Затоке отзывы
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди