25.07.2012 13:32
-
200
    
  4 | 4  
 © Крісман Наталія

Щире каяття

В небесних висях слухають уважно,

Ніщо повз їх увагу не мине,

Та доки тут ми – прагнемо одне,

Згораючи в розвагах легковажних,

Випалюючи чварами нутро,

Кидаючися словом ненависним,

А ті, у кого совість є нечиста,

Осатаніло прагнуть власний трон.

Не відрізниш – пророки чи іуди

Над нами хочуть мати вищу власть.

Народу ж залишається – пропа`сть,

Або носити душу рабську в грудях.

Бог не простить, розп’яття не простить

Душі людської на хрестах облуди.

То, може, спам’ятаймося й не будем

Злом тамувати власну ненасить!

Суцільний жаль, поминки за життям –

За правдою, за волею, за щастям...

Як нам потрібне істинне причастя

І не лукаве – щире каяття!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.07.2012 21:01  Сашко Новік 

нда. цікаво хто думає що йому потрібне каяття. реально

 25.07.2012 18:58  Деркач Олександр => © 

Гарно, щиро - в християнській традиції

 25.07.2012 13:48  Володимир Пірнач => © 

Гарний текст, але я не згоден з вашою думкою..
У мене совість і справді не чиста, але мене не врятує каяття, та і не шукав я покаяння, ще жодного разу в житті не сповідався і поки не збираюсь, я справді захожу в храми, але на те у мене свої причини.
Розумію що це може бути і алегорія, але ж зі пісні, як то кажуть..