29.07.2012 19:45
-
159
    
  5 | 5  
 © Оля Стасюк

Це ж я....

Це ж я....

з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»

Не можна поринати у зневір’я.

Там місць нема. При чому, вже давно.

Мене чекає в небесах сузір’я.

А ця безвихідь – тільки темне дно.


Я все ж не здамся, битимусь до крові.

Не пророню ні слова до пітьми.

Мені набридли лестощі любові,

Брехливої любові, в якій ми!


Я перестану вірити в майбутнє.

Я розітну на шмаття дикий час.

Я просто не забуду незабутнє,

Воно вже попіклується про нас.


Немає місця у брехні для мене.

Було останнє, ти його зайняв.

Єдине, що я знаю достеменно –

 Мені ще встигнуть треба стільки справ!


Пірнути в прірву, вбити ту личину,

Яка постійно родить дикий страх...

А сліз нап’юсь тоді, коли спочину.

Як в казці. В нашій казці. У зірках.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.08.2012 21:06  Сашко Новік => © 

я так поняв що місць нема)))))

 31.07.2012 12:06  Деркач Олександр => © 

Можна розбирати на цитати, мені сподобалось

 30.07.2012 10:35  Володимир Пірнач => © 

Ой як знайомо)
Десь років у 16 я теж писав такі тексти, ну не такі звісно гарні, а просто подібної тематики. Як вони гарно горіли)))
Гарний текст, живий, це головне.
Сподобалось.
Плюсую.

 29.07.2012 21:25  Каранда Галина 

до крові? ну-ну...

 29.07.2012 21:17  Тетяна Чорновіл => © 

Без коментарів!