08.08.2012 21:32
-
586
    
  9 | 10  
 © Лідія Яр

Коханому

Коханому

з рубрики / циклу «тобі»

Ти думаєш, любий, я горда і сильна

Й нічого в цім світі уже не боюсь?

Та я ж, мій коханий, тоненька стеблинка

Від подиху вітру ломаюсь і гнусь.


Ти впевнений, милий, що всі мої біди

Для мене неначе  із гуся вода.

Та я ж їх сльозами щораз омиваю,

Щоб каменем в серці не стала біда.


А знаєш, коханий, буває так важко...

Всміхаюсь крізь сльози тобі

Тому, що я хочу, щоб дні наші й ночі

У радощах були, а не в журбі.


Смієшся ти, любий, мов я - твоя згуба.

Та я ж не належу собі

Без тебе я, милий, мов птаха безкрила.

Я крила віддала тобі.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.08.2012 20:39  © ... => Деркач Олександр 

Дякую

 09.08.2012 20:32  Деркач Олександр => © 

Гарно, ВІДДАНО))

 09.08.2012 18:05  © ... 

Щиро дякую

 09.08.2012 12:45  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно... Але.... Якби можна було ті крила вернути... у випадку чого...
Бо всепоглинаюча самопожертва не завжди цінується. Може виявитися, що безкрила "жертва" стане для ЛГ нудною і нецікавою. Чи не вирушить він кудись на пошуки крилатої???
Вибачте, що зруйнувала жертовну романтику!

 09.08.2012 10:58  Ірина Затинейко-Михалевич 

дуже ніжно та витончено про жіночу жертовність коханню-коханому...притому залишаючись сильною навіть у розпачливих сльозах ....

 08.08.2012 23:04  © ... => Тая 

Дякую

 08.08.2012 22:06  Каранда Галина => © 

гарно!

 08.08.2012 21:53  Сашко Новік 

гарно

 08.08.2012 21:36  Тая 

Як же ж гарно! Аж до сліз!