А в ній ховалися всі «спрощені»
Не раз казатиму тобі, що в голові палає димна суміш,
Що вже давно я так шукав, знаходив знову і втрачав
Прозріння світло дивних поміж.
Ще вчора «зняв» свою інакшість,
Зафарбувався під «прості»,
А завтра стану на коліна, щоб помолитися тобі:
«Не лізь прошу в мою реальність
І не торкайся уві сні дивацьких помислів і крайність –
Мої сновиди, мрії та думки.»
Ти не чекатимеш скандалу, сама тікатимеш з пітьми
Таємних загадок душі.
Нема питань – кричатимеш: «Шалений»,
А я бубнітиму про шлях буремний,
Жалітимусь на спрощені думки.
Ти шаленіла від «Форсажу»
І жерла здобні і ванільні ті булки;
Хотілося ховатись від екстазу,
Не запливати за буйки.
