09.08.2012 20:24
299 views
Rating 5 | 3 users
 © Григат Александр

Cон вдохновения.

Что  движет  мной  во  сне  без  сновидений?

Неужто  Смерть  сама!

Неужто  сам  Покой  заполнив  горькие  минуты  вдохновенья  в  меня

втекают

сумрачной  рекой  -

дабы  впоследствии  исторгнутые  стоном  возвысить  сны  

дурного  бытия,

или  поправ  собой  его  законы  испепелить  

истерзанное  «Я»?


Что  движет  мной,

когда  я  снами  брежу  -  останками  дневных  грехопадений?

Быть  может  осознание,  

что  грешен  в  коварном  червоточьи  вдохновений,

которые  впоследствии  отторгнут

мой  зыбкий  ум  

и  мелочную  душу,

дабы  наполнить  Бытие  восторгом,  когда  восторга  этого

я  струшу….


Какое  наважденье  движет  мной,

Какое  исступленье  мной  вершится,

в  тот  самый  миг,

в  тот  сладкий  час  земной,  где  вдохновенье  выстраданной  птицей  

взлетает!  

падает!  

И  отрекаюсь  я

всего  свершённого  -

и  только  в  этом  мука…


Не  я  вожу  рукою  Бытия…

Мне  

Бытие  

отягощает  руку.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Долгий долг | Григат Александр». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Стихотворение - Шаманское | Григат Александр».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 12.08.2012 17:25  Лідія Яр 

сподобалося 

 10.08.2012 08:10  Деркач Олександр => © 

Цікаво! і гарно написано 

Публікації автора Григат Александр

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо