Кострубаті думки...
з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»
Душу шкрябають гострим краєчком.
Перевірю замки,
Щоб бува не зайшов хто в гніздечко.
Тихий затишок мій
Вже давно не пече самотою,
Тільки іноді щось
Невловиме зітхне гіркотою.
Місто сонячних мрій
Захололо у сивім тумані.
Ти даремно не грій,
Адже знаю, що то лиш омани.
У гніздечку моїм
Почуття всі давно по поличках:
Де шкребе, де болить,
Ну а де – призабута вже звичка.
Знавіснілі замки
ЗаіржАвіли, вже їх не зняти.
Не сполохай мій сум, –
Там надійні наковано грати.
Не до щастя давно –
Лиш би знов не зіткнутись з бідою.
Гострим краєм шкребуть
Кострубаті думки гіркотою.
16.08.2012
