Подорожня
з рубрики / циклу «Рідна земля»
Я зупинилась край дороги.
Вбивалась тиша у ріллю.
Мої слабкі, болючі ноги обід спинили воронню.
Тягар буденності буденний
І ноша непотрібних справ
Будила спогади про мене тоді, серед учнівських лав.
Тоді крутилась Афродіта
Між дерев’яних сірих парт,
Тоді було бажання літа і почуття вже не на жарт...
Тополя гнулася край поля,
Від спеки тріскалась земля.
І хто я на стежинах долі, опудало для вороння?
Лише спинилась відпочити,
Як сонце почало пекти.
Я б запросто могла згоріти, але чомусь ще треба йти.
Згадала, хто колись був милим,
Піднялась – ніби ще з версту...
І тільки по собі лишила аж три сльозинки у степу.
