Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
22.08.2012 17:00Мініатюра
 
Маріонетка
60000
© Ем Скитаній

Маріонетка

маріонетка - лялька, яку приводить у рух за допомогою ниток, шнурів ляльковод, схований від глядачів.
Ем Скитаній
Опубліковано 22.08.2012 / 12729

Обставини змушують мене сіпатися в усі боки, згори донизу і навпаки...і немає мені спокою. Німота - фатальність моя, згубою - скутість, безграмотність - зв"язує мене по рукам і ногам, дилетанство - гнітить.

Як жити мені, де вихід з цього становища, у чому? І чому саме у цьому полягає біда істоти розумної, що крокує по життю в сьогоденні?.. І цю істоту спопеляє вогонь пізнання.

...А раптом це не вогонь, а ядучий лише дим? Або вийшла помилка - тулуб людини дістався звіру? І не дим то зовсім, а спалахи тваринних інстинктів, примітивний позов до дії...

А якщо все ж таки людина? А якщо все ж таки вогонь?! Що тоді? І людина ця - позитивний герой сьогочасся, загублений і шуканий усіма? А він - ось він я, такий собі Самсон, що роздирає пащеку п"ятиметрового щура... Так, я розумію, треба не пащі роздирати якісь там, а слідкувати за собою, аби не від тебе походила уся людська негативність поведінки - бо тебе, за твоїм же прикладом, розірвуть як того щура на шматки.

Але як мені пояснити, чого я хочу од світу - бо я не можу  і не вмію говорити! Для цього мені треба розірвати пута скутості, гноблення думок і мислення, оцю рабську залежність... Як?.. Може стиснути витягнуті руки в один кулак і обертом у 360 градусів переплести й розірвати дроти, які стискають міцними вузлами усе моє тіло, розтрощити, зламати кільця міцних пут, що душать мою сутність і... - ось воно, визволення! Ось вона - незалежність! Я інший! Я вільний і - хай живе і процвітає войовничий дилетантизм! Танцюй, веселись навколо вогнищ, розведених тобою, плескай у долоні - світло щастя на твоїй дорозі... І хто там кричить, що так не правильно?! Ату його! Фас!.. Радій і смійся, танцюй і плескай у долоні, плескай під ритми тамтаму! Нехай невдоволений повіситься на петлі свого крику. Ти - цар світу!.. В тебе синиця в руці, журавель треться об твоє коліно, небо синім шатром над тобою і вітер побіжний, сонце сорм"язливо сховалося за вуалькою хмар, богиня Удача - супутниця тобі! Йди, ні! біжи по цій дорозі зачарованим у захваті волею і свободою руху і дій - біжи по цій дорозі! І піднімишся ти до царства ідеалу на крилах гармонії і краси. І зрозумієш ти - як дурно облаштувався світ і як добре, що ти був у тому облаштуванні і раптом здійнявся над ним і корлючишся у розлютовані пики глупоти... Ха - ха - ха! Глянь, тепер вони дивляться на тебе знизу угору, а не ти...не ти!.. Не ти.

Та чи хотів би я таке бачити поряд із собою, бути таким? Ні. Хай воно існує окремо, віддалено від мене... - ми все одно схожі. Природа створила нас як іграшку для себе. Вона вмістила в цю іграшку тваринність, ушляхетнила її корою головного мозку, втиснула туди птаху, але безкрилу. " Хай літає ця лялька у мріях..." - усміхнулася природа і вкинула в цю ляльку мікроб збентеження, розгуби і сум"яття й додала трішки протесту і бунту - і втішилася природа тою іграшкою, і кинула потім напризволяще, бо зрозуміла - не корисна вона, погана, марна, зайва, хвороблива дурниця... У цьому наша схожість. І нас не просто кинули, а розтрощили у дрібнісіньки друзки. Тепер усе своє життя змушені збирати себе...

Я зібрав уже безліч скалок і різних дрібних уламків і не в силі дати їм ради. Спробував викласти себе як мозаїку - не вдалося, бо залишаються занадто великі, мов незагоювані рани щілини і безодня крізь ті щілини знищує геометрію фігур, вакуум поглинає сяйво візерунків. Коли ж я намагався насильно припасувати їх, зібрати усе до купи - я розсипаюся весь у порох і зоряним шлейфом тягнуся своїми пазлами кріз увесь Всесвіт... А як справи у тебе? Добре?!. Тоді чому я такий безпорадний? Адже ти - це я, а я - це ти і ми єдині у своїй суті...

Ах! Залиш мене. Кинь! Я сумую. Тому що я - випадковість, непорозуміння в природі, примха обставин. Я - фантазія, марення, забавка і втіха світу... Та чи обходить це нас із тобою?.. Ми порожні, тому що я складений і схований у коробці власного "я".

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
21.08.2012 Поезії / Білий вірш
безум дмухи в будилУ
29.08.2012 Поезії / Вірш
Відлунням відгукнулася печаль... (тривірш.)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
Мініатюра
30.08.2012 © Каранда Галина
А зебра ж ... (байка без моралі)
22.08.2012
Маріонетка
20.08.2012 © Олександр Новіков
Концепт
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 6 (6+0+0+0+0)
Переглядів: 174  Коментарів: 13
Тематика: Мініатюра, маріонетка, фантазія, лялька, кукловод
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 06.11.2012 15:40  © ... для Марієчка Коваль 

дякую, що звернули увагу на "мініатюру". 

 24.10.2012 22:29  Марієчка Коваль 

хм... цікаві роздуми. з оцим не можу не погодитись - "Природа створила нас як іграшку для себе"... ха-ха, ми такі хитрі й ніби погані, бо думаєм, що шкодим природі, що забруднюєм її, засмічуєм як тільки можем, а вона насправді певно терпіти довго це не буде. Можливо, поки що посміється над нашими мурашиними ходами, почекає, що ще ми утнем, а потім візьметься конкретно за нас і гуд бай!) 

 28.08.2012 22:54  © ... для Лідія Яр 

дякую. 

 28.08.2012 19:31  Лідія Яр для © ... 

Та ж, ні, то цілком правильно, що залишаєте, раз лізуть-потрібні.
До того ж , без них твір був би бідніший. 

 28.08.2012 16:26  © ... для Деркач Олександр 

та-а-ак, надія ще не втрачена... 

 28.08.2012 16:25  © ... для Тая 

перевантажено образами?.. це, певно, тому, що мініатюрка все ж таки більше поетична, аніж прозаїчна. і,взагалі, під час "самоїдства" завжди виринають всілякі дивні образи та ще й із мовою на вустах - тільки й встигай їх фіксувати на папері...і слідкувати за собою, аби дах не з"їхав. ця мініатюра була написана давно і саме Ви надихнули мене виставити її на порталі. дякую. 

 28.08.2012 16:16  © ... для Олександр Новіков 

дякую! мені теж ця прикраса подобається.

 28.08.2012 16:14  © ... для Лідія Яр 

дякую за високу оцінку моєї проби пера у прозі. а щодо фраз - не знаю, лізуть звідкись спонтанно. може це і не правильно, що я їх втискую у своі чернетки, а потім залишаю на білому?.. 

 25.08.2012 16:30  Каранда Галина для © ... 
 23.08.2012 19:17  Лідія Яр 

"Нехай невдоволений повіситься на петлі свого крику..." це ж треба. Де ви такі фрази берете?
З цього і до богині удачі-особливо вразило. Якось дивно і чарівно..
Сподобалося усе.
Чудово 

 23.08.2012 19:06  Олександр Новіков 

серйозно. особливо зачепило прикраса кора головного мозку і далі 

 22.08.2012 23:14  Тая для © ... 

Цікава думка про маріонетку. У мене є теж твір на цю тему, але то про кохання.
Сподобалася думка "нехай незадоволений повіситься на петлі свого крику". Ще про синицю та журавля.. гарно побудовано... Думки пливуть у вас швидко... Потрібно задуматися над кожним реченням... Я б сказала трохи перевантажено образами.. Але то моя думка. Взагалі відчувається, що ви філософ і любите, як і я "покопатися" у собі. Сподобалось! Якщо єщось подібне - публікуйте - буду читати. 

 22.08.2012 22:44  Деркач Олександр для © ... 

Усе своє життя змушені збирати себе...як мозаїку - значить є що збирати...цікаві і співзвучні (мені) роздуми 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +6
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +48
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
12.04.2011 © Закохана
18.09.2013 © Тетяна Белімова
27.03.2012 © Микола Щасливий
01.04.2012 © Каранда Галина
03.12.2011 © Т.Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди