26.08.2012 08:49
-
258
    
  7 | 7  
 © Микола Чат

В пітьмі ночей відчую  я її,

Бажання в серці розідме вогонь.

Розплещуть пристрасть тілом солов’ї, 

Від дотику омріяних долонь.

РозІтне вени аромат п’янкий

Волосся, що перлИться мов ковил.

Кохання голос забринить тремкий…

Блаженний на світанні, хоч без сил,

Я розчинюсь в краплинках милих сліз,

Пізнавши надтонкий любові світ.

Стечу в траву росинками з беріз,

На віях ружі залишивши слід.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.08.2012 13:29  Ірина Затинейко-Михалевич 

деже трепетно про таємно-сокровенне!!!

 27.08.2012 09:44  Деркач Олександр => © 

Красиво!

 26.08.2012 17:04  Сашко Новік => © 

приєднуюсь, давно не бачились))))

 26.08.2012 15:53  Лідія Яр => © 

чарівно.

 26.08.2012 09:07  Тетяна Чорновіл => © 

Поезія надзвичайна. Що б не сказала - не передасть захоплення! Волосся, мов ковил - і справді щось! :))