26.08.2012 18:38
-
204
    
  6 | 6  
 © Лідія Яр

з рубрики / циклу «про життя»

Поливає життя

негараздами нас,

мов дощем,

кожен день комусь

біди приносить з собою,

там обірветься зойк,

десь залишиться щем,

щось засохне навіки смолою.

Понуртує отут

й полетить у світи,

там знайде не одну

собі жертву...

То чому ж, у душі

так нестерпно болить?...

і радію..

болить- то ж не мертва...

А, коли вже в душі

не залишиться місця

для болю,

переповнена чаша

не проллється сльозою,

а каменем стане

заберу усі дні,

усі болі свої із собою

і піду за межу....

там мене вже 

ніщо не дістане...



25.08.2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.08.2012 18:48  © ... => Тетяна Чорновіл 

Та ні, не спішу. Іще ж болить...

 27.08.2012 18:35  Тетяна Чорновіл => © 

Майстерно і сумно! Але не поспішайте за межу!

 26.08.2012 20:08  © ... => Деркач Олександр 

дякую

 26.08.2012 19:59  Деркач Олександр => © 

Там обірветься зойк, десь залишиться щем - дуже гарно...

 26.08.2012 19:55  © ... => Каранда Галина 

Та, ні ж бо, ні... ну, понесло....вибачте. Жара мабуть...
Дякую.

 26.08.2012 19:33  Каранда Галина => ©