27.08.2012 12:03
-
205
    
  3 | 3  
 © Бойчук Роман

У стані божевілля

У стані божевілля

Защемила у серці печаль,

З-під свідомості виринув страх,

А душа заспівала про жаль

І в очах не що інше, як жах.


Ці емоції вкотре кругом

По орбіті мойого єства;

Тіло втомлене вже від судом

Все шукає свого божества.


І депресія взяла в полон,

Світ від мене замкнувши на ключ.

В двері стукає клоун – мій клон

І я чую його дикий плач.


Заскрипіла підлога в кутку,

З місця зрушилась кожна стіна.

П’ю отруту гірку та терпку,

Від якої ржавіє струна.


І немає мене вже нема;

Все змішалось в моїй голові.

Зараз літо, а в серці – зима.

Знаю, – будуть ще дні світлові...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.08.2012 17:35  Лідія Яр => © 

Гарно.

 27.08.2012 17:19  Антоніна Чернишенко => © 

Хороший вірш, але чому так дипресивно?

 27.08.2012 13:25  Деркач Олександр => © 

Сподобалось...крім клоуна-клона відмічу ще отруту від якої ржавіє струна

 27.08.2012 13:17  © ... 

Спасибі Вам, дівчата, за гарні відгуки. Вам теж бажаю наснаги та творчих висот!!!

 27.08.2012 13:02  © ... 

Дякую! Іноді й справді себе так бачу і відчуваю...

 27.08.2012 12:21  Каранда Галина 

гарно. про клоуна-клона сподобалося.