Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.12.2009 01:09Нарис
Для студентів  Для коханої [для коханого]  Для дорослих  Про життя  Про щастя  Про мої мрії  Про красу  Про кохання  
72000
© SASHA ROSSI

For Black Ice

Один з епізодів моєї книги "Почнемо з початку"
Саша Россі
Опубліковано 24.12.2009 / 1281

 

для Блек Айс...
 

 

…. І дивно і незвично, розпочати писати щось про людину, яку мало знаєш, з одного боку, а з другого здається ти з нею був поруч ціле своє життя, ти просто не помічав, що вона народилась в один день з тобою, живе і дихає тим самим повітрям що і ти… та найбільше, що може вбити будь-кого – це те що все чого ми так шукаємо прагнемо – можна знайти…  

…. Ось вже два роки я відчував велику самотність душі, ні це не депресія, це пустота, яка наповняла мене щодня… Дні здавалися такими одноманітними та сірими що я знав свій розпорядок дня на перед.. дивно було почути ті самі фрази які ти чув вчора… а ще дивніше бачити тих самих не вдоволених людей які тебе ще більше дратують своїм виглядом… Запитую себе в котре коли проходжу повз нещасну людину з виразом каторжанина … « невже так важко посміхнутись… так але який ефект ти отримуєш потім, світ здається починає оживати… та ні ти йдеш гамірним містом де всі постійно кудись поспішають, хто куди, мурашник безликих людей… Не відношу себе до них бо часто порушував табу безликої людини… як ??? А дуже просто.. чомусь найбільше хочеться посміхнутися, коли я виходжу від свого перукаря, адже ця людина творить чудеса з моїм волоссям, з моїм образ, що на диво в неї це гарно виходить, бо виходжу від неї новий я… І тільки перетинаю поріг салону коли натрапляю на людей, які продовжують кудись бігти.. але що саме дивно, вони на якійсь час зупиняють свою загублену увагу не мені… Не скажу що я модельної зовнішності , але заставляю їх звернути увагу…і в цей секундний проміжок часу вони усміхаються мені бо я усміхаюсь їм…  

….. А ще я любив дивувати прохожих коли вертався з університету. Все дуже просто я вертаючись додому включав «айпод» , налаштовувався на потрібну паку і починав потихеньку співати йдучи додому… різні були реакції.. хтось сміявся хтось пальця показував. хтось хрестився… а більшість просто забували про все при вигляді мене такого… Адже я не робив це задля уваги, ні не подумай… я співав для себе… я переживав кожну пісню як реалію, як живий кліп, так наче я і головний герой і режисер… Та на жаль це відчуття тривало тільки коли я вертавсь до дому…Та історія мого життя переписана не раз… все могло бути як і в тих сірих безликих людей.. бо саме в таких я перетворювався … чому.. не знаю … все своє життя я боровся з самим собою, з батьками, з друзями , з проблема… боровся за право доказати що я не такий, як ви… Що відділяло мене від вас то це мої мрії, які я втілював в життя… одна за одною, дитяча проста чиста мрія переростала в реальність, а потім юнацька, а тепер вже доросла мрія… кажуть дорослі не мріють , не правда це… Бо саме ті хто мріють ті живуть а не існують.. 

…. Так мріяв і я вже два роки я мріяв про дівчину яка мене зрозуміє, я мріяв про ту що зламає моє кліше «ідеалу»… так і сталось… Я зустрів її , я відчув її наближення сповільнивши свою ходу… перші слова її були як краплі літнього дощу, що падають на твою шкіру потім котяться додолу… Чому саме вона , невідомо, знаю, що нічого в житті не буває випадкового…  

…. Вона – всі її бачать по різному, а я її відчуваю , відчуваю настрій , дихання, тембр голосу ,і навіть відчуваю коли вона відводить погляд… Краса її в очах., в які можна дивитись годинами, адже вони пронизують твою душу то таких глибин , що сам інколи дивуєшся … дивно, крім очей як правило можна було б класти крапку, але ні… її енергія, посмішка, жестикуляція – це складний життєвий фотосинтез, який дає тобі можливість жити, радіти, любити, творити, експериментувати ,ризикувати… Чому саме вона, чому саме її харизма так впливає на людей, на мене – знає тільки Господь… Скільки я за цей короткий період часу відновлював свої спогади, та подібного не віднайшов… І не віднайду бо така як ти є одна… А я так хочу, щоб таких як ти, вистачало на всіх… ще одна мрія… яка має здійснитись…  

 

2009 рік
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
24.12.2009 Поезії / Пісня
Гімн фестивалю "Вгору Серця 2009"
11.01.2010 Проза / Нарис
РІЗДВЯНА ІСТОРІЯ
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
Нарис Про кохання
09.01.2010 © Ліліана Філіпчук
Чужі
24.12.2009
For Black Ice
06.12.2009 © Ліліана Філіпчук
Він і вона
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.78 (МАКС. 5) Голосів: 9 (7+2+0+0+0)
Переглядів: 861  Коментарів: 1
Тематика: Нарис, книга, Почнемо з початку, For Black Ice
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 25.02.2010 00:31  ЛІДІЯ 

Люди завжди дивуються тому, чого не розуміють. Але якщо розпорошувати себе на кожну незрозумілу деталь для іншого, то втратимо власну цілісність, своє "я". Проте зауважмо: ми живемо серед людей, тому треба іноді поступатися, хоча б посмішкою, і тоді буде простіше всім, адже "небагато потрібно, щоб викликати посмішку, але достатньо посмішки, щоб все стало можливим".
Мріють усі, та не всі можуть свої мрії реалізувати. Потрібна сила волі і терпіння. Я цілком згідна з вами, SASHA ROSSI, що "ті, які мріють, живуть, а не існують". 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +6
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +47
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
29.08.2010 © Віта Демянюк
23.02.2013 © Тетяна Белімова
27.03.2012 © Микола Щасливий
01.04.2012 © Каранда Галина
17.03.2014 © Тая
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди