Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
31.08.2012 14:39Нарис
Для дорослих  Про життя  Про щастя  
51000
© Дарія Китайгородська

Шоколадна сповідь

Дарія Китайгородська
Опубліковано 31.08.2012 / 12859

Я сповідую шоколад. Ця фраза дуже точно передає моє ставлення до цього продукту. Хм, «продукт»... Це канцелярське слово йому зовсім не пасує.

Я сповідую шоколад. Він допомагає мені йти дорогою життя - іноді яскравою, іноді нудною, іноді складною або навіть нестерпною. Варто зробити перший ковток з високої чашки з тонкими стінками, відчути на язиці присмак гострого чилі - і прийде довгоочікувана полегкість.

Я сповідую шоколад. Він володіє силою відкривати завісу над прихованими бажаннями і передбачати долі. Однак ці ласощі - не для тих, хто жадає спокою. Шоколад - для тих, хто шукає змін.


«О могутній Кецалькоатлю! Нехай проллється твоя благодать на наші землі, і виростуть нові шоколадні дерева, і сотвориться з їхніх плодів священний напій - чоколатль!» - летить на схід сонця ранкова молитва жерців.

Саме так міг би починатися день три тисячі років тому в одному з найкрасивіших міст на півострові Юкатан. Чоколатль - так у давнину називали індіанські жерці та лікарі напій, приготований з плодів шоколадного дерева Теоброма какао. Вперше чоколатль був зварений ольмеками - предками майя, і вживати його могли лише вожді та жерці - і тільки в особливих випадках.

Якби у мене була машина часу, я обов`язково приєдналася б до молитви жерців, а потім спробувала б шоколад тих часів: холодний підбадьорливий еліксир, створений з обсмажених какао-бобів з їхньою солодкавою гіркотою, води та перцю чилі. Цінність чоколатлю перевершувала все: дерева какао навмисно не вирощували, їх було небагато, тому напій з їхніх плодів прирівнювався до їжі богів. Познайомтесь, Кецалькоатль - один з головних богів у пантеоні майя, бог-змієчоловік, творець світу, людини і культури, владика стихій, бог ранкової зірки, близнюків, покровитель жрецтва і науки, бог, що володів священними плодами какао.

А какао-боби використовувалися в якості грошей: за 100 бобів можна було купити раба. Як і сучасні гроші, какао-монети намагалися фальшувати. Коли розрахунок вівся великими сумами, плоди рахували стручками. І стародавні предки фальшивомонетників користувалися цим, виймаючи боби і заповнюючи стручки чимось підходящим за розміром, але менш цінним.


«О могутній Кецалькоатлю! Подаруй своїм нерозумним дітям знання, як примножити твої священні шоколадні дерева. Нехай їх стане більше! Нехай розіллються річки чарівного чоколатлю на славу тобі!» - летять до вечірнього небосхилу прохання жерців майя, і ллється кров жертв, щоб умиротворити божество.

І милостивий Кецалькоатль допоміг своїм дітям: були вирощені цілі плантації шоколадних дерев. Однак діти виявилися неслухняними і привчилися пити напій з какао кожного дня, не зважаючи на ритуальні приписи. Уявіть, великий ацтекський правитель Монтесума випивав 50 чаш чоколатлю на день для того, щоб успішніше «кохатися з жінкою». А його невільниці, щоб пом`якшити природну гіркоту напою, подавали вождю хрусткі ласощі, спечені з борошна, яєць і цукру: щось схоже на сучасний хмизок.


«О могутній Кецалькоатлю! Ми вітаємо тебе, того, хто зійшов з небес, того, хто ощасливлює земну твердь своїми божественними ногами», - кланяються жерці та сам могутній Монтесума білим незнайомцям, які несподівано з`явилися в місті. Ким ще може бути цей високий бородатий чоловік з пронизливими синіми очима, як не всемогутнім Кецалькоатлем?

І тільки пізніше наївні індіанці зрозуміли, що боги розгнівалися на зухвалих людей, покаравши їх могутніми прибульцями, які захопили владу, землі, золото та всі інші скарби народу, який порушив стародавні правила. Іспанські конкістадори, швидко освоюючи чудеса Нового Світу, привчилися і до шоколадного напою, застосовуючи його з лікувальною метою при розладах дихання й травлення і навіть рятуючись від укусів змій. Крім того, чудодійна мазь з какао надійно захищала шкіру від пекучих променів сонця.

Повертаючись додому, заповзятливі іспанці (головним чином - відомий Ернан Кортес) не забули і про какао-боби і пристрої для виробництва какао. Вони трохи модифікували рецепт: тепер чоколатль включав корицю, мускатний горіх і цукор та подавався гарячим. Перець чилі став вигнанцем.

Проте іспанці не змогли довго утримувати секрет приготування шоколаду в таємниці, тому вже в XVII сторіччі, з легкої руки італійця Франческо Каретті, який вважав нечесним приховувати рецепт від громадськості, цей напій завоював всю Європу. Його пили навіть в монастирях! Принаймні, про це писав відомий теолог Франсіс Роч: «...сей напій, коли в монастирях вживають, збуджує пристрасть...». Про шоколад як сильний афродизіак (хоча, за даними останніх досліджень, він таким не є) розповідав і відомий своїми екзотичними сексуальними пригодами маркіз де Сад і кохана короля Людовика XV мадам дю Баррі, а також велелюбний Казанова. Але, незважаючи на удавану популярність, спробувати шоколад вдавалося небагатьом та нечасто. Зробити це можна було тільки в так званих домах шоколаду, досить відомих в Англії: наприклад, Шоколадний дім Вайта, відкритий в 1893 році, зберіг свою популярність до наших днів.

Хотіла б я побачити вираз обличчя Кецалькоатля, якби він відвідав Швейцарію в 1819 році! Адже незмінний чоколатль, священний напій, зухвалий Франсуа Луї Кайє перетворив на тверду плитку! Спочатку він ретельно подрібнив обсмажені плоди какао в дрібну крупку. Потім, вважаючи її недостатньо дрібною, перемолов крупку ще два рази, отримавши в результаті густу в`язку масу, всередині якої почала розтоплюватись олія какао. Це і був чистий натуральний шоколад – терте какао, така своєрідна шоколадна кашка. З неї можна отримати гіркий шоколад або какао-олію. А далі все було просто: змішавши терте какао, какао-олію, цукор та ваніль, швейцарець презентував світові акуратну шоколадну плитку майже в її сучасному вигляді.

Через якийсь час у шоколадну масу почали додавати товчені горіхи, а потім - і молоко. А в кінці XIX сторіччя відзначилися кондитери Російської імперії, запропонувавши світові шоколадну плитку з неймовірними начинками - лікерами, коньяками, мигдалем, родзинками і цукатами. Як тут встояти перед спокусою!

Нас, сучасних ласунів, сьогодні спокушають три іпостасі шоколаду - темний (чорний або чистий), молочний та білий. Чесно кажучи, білий шоколад - це взагалі не шоколад, оскільки «шоколадність» визначається вмістом какао-маси (тобто, тертого какао). У білому різновиді шоколаду тертого какао немає: він складається з какао-олії, молока та цукру. У молочному шоколаді частина какао-маси замінена цільним сухим молоком. За європейськими нормами, цей шоколад має містити не менше 25% тертого какао, за американськими - не менше 10%. Дивно, що батьківщина чоколатлю така не вимоглива до свого «сина», чи не так? Що стосується темного шоколаду, то в ньому має бути не менше 35% какао-маси, інакше він втратить право називатися чорним. Проте американське правило - називати чистим шоколадом все, що містить не менше 15% тертого какао.

Незважаючи на свою таємничу і темну природу, чутки про яку курсували навіть у недалекому ХХ столітті (згадайте священну війну між мораллю та шоколадницею в кінофільмі «Шоколад»), я назвала б шоколад ліками - нехай і трохи незвичайними. Міркуйте самі: темний шоколад виводить з організму вільні радикали і таким чином запобігає хворобам серця. Феноли, що містяться в цьому виді шоколаду, знижують кров`яний тиск, отже, він корисний гіпертонікам. Крім того, шоколад стимулює травлення. Однак у деяких людей може викликати алергію: тут винні алергічні реакції на протеїни, що містяться в какао.


«О великий Кецалькоатлю! Візьми з наших рук чашу священного чоколатлю. Нехай живуть сили твої у вічності! Обличчя твоє прекрасне, як шоколадне дерево, тіло твоє пахне, як плоди какао, розум твій гострий і свіжий, як смак божественного напою. Славімо тебе у віках!» - ллються солодкі слова жерців, що вносять чаші з чоколатлем у храм. Двадцять мужів, юних тілом і зрілих духом, по черзі підходять до постаменту, на якому зображений бородатий чоловік у масці з величезними губами, змазують губи бога напоєм, залишки з благоговінням випивають.

Шоколадний церемоніал не менш витончений, ніж знаменита чайна церемонія. Однак є один нюанс, про який мають знати поціновувачі шоколаду-напою: у всьому світі шоколадом називають те, що в нас знають як какао. Тому традиційно він подається в кавових чашках. А у Франції, наприклад, на сніданок гарячий шоколад подають у супових тарілках, щоб було зручно вмочати в нього знамениті круасани.

Ми ж звикли до того, що гарячий шоколад - густий, тягучий, можливо, з додаванням спиртного, спецій або інших інгредієнтів. Тому в українських шоколаднях його подають у спеціальних високих чашках: тонка порцеляна підкреслює глибину напою і його благородну гіркоту.

Не слід думати, що твердий шоколад менш перебірливий і не вимагає спеціальних ритуалів. Це не так. Просто удавана простота плитки може ввести недосвідченого шанувальника в оману. Тому приготуйтеся, перед вами - шоколад. Візьміть плитку в руки і, як пелюстки квітки, зніміть з неї покривала-обгортки: спочатку кольорову, потім - фольгу. Залиште шоколад на кольоровий обгортці, а з фольги зробіть блюдце: на нього слід висипати розламані шматочки. Дегустуйте: можна з міцним чаєм без цукру, витриманим коньяком або шампанським. Якщо ж хочете подати їжу богів до кави, додайте в напій крапельку бальзаму.

Правильно їсти, ні, смакувати цукерки - похідні шоколаду - теж треба вміти. Візьміть цукерку в руки, розгляньте її обгортку - створіть настрій передчуття. Розгорніть цукерку, покладіть на блюдце, а обгортку складіть, не бгаючи. Тепер можна насолодитися смаком. Якщо ж цукерки в коробці, то накривку кладуть під неї малюнком вгору, по діагоналі до коробки, щоб всі могли бачити зображений на неї малюнок.

Звичайно, ніхто не змушує зображати китайські..., чи то пак, індіанські церемонії навколо чашки з шоколадом. Але, погодьтеся, якщо приємні відчуття супроводжуються певним ритуалом, дія наповнюється особливим змістом, і життя стає більш значним та цікавим.

Індіанці майя в своєму шануванні Кецалькоатля та його священного напою не додумалися тільки до однієї речі, яку втілили в життя наші сучасники. У знаменитому музеї мадам Тюссо знаходиться скульптура Елтона Джона, виконана в натуральну величину з... молочного шоколаду. Щоб відлити шоколадний пам`ятник серу Елтону, більше десятка скульпторів витратили близько 1000 годин та 126 кг какао. А Кецалькоатль, на жаль, подібної честі так і не удостоївся.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
10.08.2012 Проза / Мініатюра
„Нуль” над рівнем моря
19.10.2012 Проза / Мініатюра
Циганський льодяник
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
Нарис Про щастя
22.01.2013 © Леди Винтер
Скрип качели
31.08.2012
Шоколадна сповідь
23.07.2012 © Іриска
Я - красуня
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.83 (МАКС. 5) Голосів: 6 (5+1+0+0+0)
Переглядів: 354  Коментарів: 4
Тематика: Нарис, сповідь, про шоколад, щастя
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.10.2012 13:45  © ... 

Дякую всім за коментарі:) Я теж люблю шоколад у всіх його проявах:) 

 01.09.2012 00:55  Каранда Галина 

пізнавально!) люблю каву з чорним шоколадом!)))) 

 01.09.2012 00:15  Деркач Олександр для © ... 

Цікаво і спокусливо, обожнюю шоколад))) 

 31.08.2012 18:03  Тетяна Чорновіл для © ... 

Пізнавальна розповідь! Цікаве подання! Дуже сподобалось! Та й шоколад також люблю! Дякую за віртуальні ласощі! :))) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +2
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +46
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
27.03.2012 © Микола Щасливий
23.02.2013 © Тетяна Белімова
12.04.2011 © Закохана
24.04.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди