01.09.2012 09:13
167 views
Rating 5 | 5 users
 © Толік Панасюк

Коханій

Виноград уже сонця достатньо зібрав

оповивши лозою твою кам’яницю.

В темних ягодах кисло-солодка печаль

за роками, що кануть у вічність.


Не впіймати, вони як зірки,

можна лиш загадати бажання.

Гроно стигле, зумієш, зірви.

Будеш ти, буде в мене кохання.


А як ні, сам зберу те вино до відерка

а ти видихнеш: «як тебе я люблю».

То все осінь, швидка і нестерпна,

та від чару омани тебе збережу.


Огорну падолистом в обіймах сховаю,

то не ми, то достиглі уже непомітно роки

я не їх, я тебе наче травень кохаю.

Що нам осені жаль, завивання, тужливі пісні…


Гарна ніч і лише цвіркуни

повертають мене із небес до землі,

звідки пнеться у небо початок лози.

Не лишайте його одного журавлі.


А над стиглим коханням невласні роки.

Ми - прадавні коханці.

Ми - іще молоді.



Дрогобич. 2012



Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш, Для коханої [для коханого], Про кохання, Про прекрасне

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Ти маєш що сказати? | Толік Панасюк». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш - Безвихідь | Толік Панасюк». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Толік Панасюк.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 03.09.2012 21:24  Олександр Новіков 

гарно 

 01.09.2012 16:12  Каранда Галина => © 

дуже гарно! особливо після безвиході... 

 01.09.2012 11:20  Деркач Олександр => © 

Чудово! 

 01.09.2012 10:45  Тетяна Чорновіл => © 

Красива трепетна поезія 

Публікації автора Толік Панасюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо