Заблукала осінь
Заблукала осінь у тумані.
Сизокрилий щастя віднайшов.
Хоч давно вони вже друзі знані,
Та не слала доля їм підков.
Але все ж, полишила на щастя,
Й на світанку знов зустрілись ті,
Що блукають поруч в дні прекрасні,
У своїй невтішній самоті.
Милувались ніжною красою,
Сизокрил кохання обіймав,
Заплітав барвистою косою,
Миловидні паростки дубрав.
І вони забулись в тому світі.
Час минав, мов падає листок.
Обігріло сонце розмаїття,
І туман полинув до зірок.
