вільно пурхати над світом дивно дуже, коли крила
так повільно, тихо, плавно тіло вниз чи вгору зносять!
височинь - аж дух спирає! і обвіює обличчя
вітерець ласкавий - ніжно й втаємничено шепоче,
ледь торкаючись до вуха, про любов тендітну першу
і дитинством на орелях все гойдається й сміється..
раптом місяця цілушка звідкись випливе і зникне
під крилом моїм пер`їнним й вдалині розстане швидко.
і не хочеться земного - лиш у купелі, у піні
хмарочок рожево-білих і шубовстатись й пірнати
в щасті й радості від того, що ти є господар волі,
над стихіями стихій в цій безмежності над світом!..
