08.09.2012 00:09
-
184
    
  6 | 6  
 © Микола Чат

Претензія на осінь

Претензія на осінь

Вхолола спека. Тихо на плечі,

Котом муркоче вересень підпалий.  

Листок, вже не живий, ще не опалий.

І посвист крил… Але, ще не ключі.

Сталистий натяк на свинцевість хмар,

Короткий дощ, як задум на протяжність.

Сопіння вітру, так, ще не куражність,

ЗахОду пал з позОвом на пожар.

З шкаралупиння визирнув горіх,

Пливе в нічному небі літній спогад.

Розсвіт туманно припускає здогад,

Що осінь вже ступає на поріг.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.09.2012 18:50  Ірина Затинейко-Михалевич 

Ювелірно-гарна поезія! Вереснево-золота! Багата! Як сама богиня-осінь!!! Вдячна за такий вірш красивий!

 08.09.2012 17:19  Лідія Яр => © 

хоч претензія, хоч осінь, а гарно дуже.

 08.09.2012 11:04  Тетяна Чорновіл => © 

Красива ніжна лірика ранньої осені :)) Вересень муркоче котом на плечі... :))))))))) Образно дуже! Зразу уявився, не маленький, а такий чималий котисько... Чудово.

 08.09.2012 08:50  Деркач Олександр => © 

Поетичний натяк))

 08.09.2012 00:38  Каранда Галина 

красиво