Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
09.01.2010 21:33Новела
Для студентів  Для коханої [для коханого]  Для дорослих  Про літературу  Про життя  Про місто  
73110
© Ліліана Філіпчук

Рецепт написання

Кухня. Вісім з половиною квадратних метрів. 

А за вікном – «майже весна», як у пісні «Океану Ельзи». Пом’яте похмуре небо. Голі клени. Сірі будинки, на дахах – ворони, як страшні сторожі.  

Та я не дивлюся у вікно. Цей краєвид міні вже давно набрид. 

Сиджу за прикритим брудною, напівстертою клейонкою, столом. Дивлюся на чистий аркуш паперу, що переді мною. Гризу ручку. Що написати? 

Підходжу до плити. Ставлю на газ маленьку каструльку. Обертаюся до свого неочікуваного гостя: 

- Чаю будеш? 

- Ні, я п’ю каву. 

- Ох, вибач, забула. Ти так рідко приходиш, – кинула я докірливий погляд на нього, риючись у шафці. – В мене кава лише розчинна, піде? 

- Ну давай… 

Сідаю за стіл і підпираю голову рукою. Розглядаю свого співрозмовника. Сьогодні він якось недбало вдягнений: в сіро-чорній гаммі, небритий, з розколошканим волоссям і брудними черевиками. А раніше завжди приходив у білому, чистенько виголений… Зітхаю. Мій гість так само пильно розглядає мене. Ну і хай! Я й не намагаюся прикрити пляму на моєму старому халаті та дірку в шкарпетку. Мені байдуже. 

Чую булькання і шипіння. Вода закипає. Підходжу до плити. Готую каву своєму гостю, і, ніби між іншим, питаю: 

- То ти приніс обіцяний рецепт? 

Він загадково всміхається. 

- Не муч, скажи вже! 

- Та приніс, приніс, – бурчить він, дмухаючи на гарячу каву. – Сідай, записуй. 

Мене не треба просити вдруге: я миттю сідаю за стіл і беру ручку в руку. 

- Так… На ринку купи деякі продукти… 

- За що? – я гірко посміхаюся. 

- Значить, вкради, – нетерпляче відмахується гість. – Тобі треба грамів 200 цікавості, 150г – радості та щастя, 250г – світлого смутку… Ти хочеш, щоб вийшло гірке? – зненацька запитав співрозмовник. 

- Так-так, щоб таке, як справжнє життя, – кивнула я.  

- Тоді побільше горя, грам 170. І ненависті – 60, і безнадії – 50, і… – гість урвав себе: – Ти все записала? 

- Так! 

- Тоді допиши: чим побільше любові… 

- Любові?! 

- Так. любові! Вона найдорожча і найцінніша; мабуть, її ніхто не продає, – почухав підборіддя мій гість. 

- Де ж тоді мені її взяти? – розгубилась я. 

- Зі свого серця. Або знайти… В тебе є м’ясорубка? 

- Є. 

- Значить, перекрути усе це, добав перчику, солі та цибулі. Поллєш слізьми… 

- Сльози теж купувати? 

- Та ні! Поки будеш те все перекручувати, то у тебе сльози й закапають, – усміхнувся гість. – Ну, а потім сформуєш з цього всього котлетки і підсмажиш на гарячій сковорідці. 

- Дивись мені… – недовірливо пробурчала я, дописавши до кінця рецепт. 

Поволеньки сутеніє. Клац-клац – пробую вимикач. Не світить. Я раптом згадую щось: 

- Ти, звісно, знову забув мені лампочку купити? 

- Забув.  

Я звужую очі й мовчки злюсь, намагаючись в півтемряві роздивитися, який вираз обличчя в мого співрозмовника. 

- Що, так і сидітимеш?! – зненацька викрикую я. – Йди геть!  

Виштовхую свого гостя з-за столу і відчайдушними ляпасами та зойками виганяю його в коридор. Ледь закривши двері, я знову прочиняю їх і захекано повідомляю в щілину: 

- Лампочку завтра купиш. Принесеш. Па-па. Цілую, люблю, бувайте. 

Грюкаю дверима. Повертаю замок. Підходжу до вікна. Завмерлі клени. Паралізований вітер. Я сідаю на широкий підвіконник і вдивляюся в нічне місто, в цей похмурий краєвид, який мені так обрид. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
09.01.2010 Проза / Нарис
Чужі
11.01.2010 Проза / Нарис
Tabula rasa
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
Новела Про місто
14.01.2010 © Ілько Біленко-Шумахєр
Червоногарячі тюльпани
09.01.2010
Рецепт написання
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.33 (МАКС. 5) Голосів: 12 (7+3+1+1+0)
Переглядів: 3601  Коментарів: 12
Тематика: Новела, Рецепт написання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 09.01.2013 20:11  Людмила Бойко 

Дуже- дуже гарно і цікаво.!!!
Сподобалось, безперечно))
Особливо рецепт) Дякую за таку чудову прозу! 

 11.06.2012 17:54  Дарія Китайгородська для © ... 

Добре... 

 11.06.2012 17:45  © ... для Тетяна Белімова 

Дякую)) Це все десь три роки тому написане.
А тепер, прочитавши ваші коментарі, я захотіла щось новеньке написати. 

 09.01.2012 01:21  Каранда Галина для Тетяна Белімова 

тут іноді на глибині такі перлини знаходяться!)))) 

 09.01.2012 01:10  Тетяна Белімова для Каранда Галина 

Галино! Окремо дякую за стежинку до чудового молодого прозаїка! 

 09.01.2012 01:09  Тетяна Белімова 

Клас! Вашу прозу хочеться читати! Процес творчості... У кожного свій гіркий чи, може, солодкий рецепт. Натхнення для когось імпозантний чоловік, для когось - вродлива жінка. А образ Паралізованого вітру над нічним містом дав відчуття справжнього катарсису! 

 09.01.2012 00:55  Каранда Галина 

"Сьогодні він якось недбало вдягнений: в сіро-чорній гаммі, небритий, з розколошканим волоссям і брудними черевиками. А раніше завжди приходив у білому, чистенько виголений… Зітхаю. Мій гість так само пильно розглядає мене. Ну і хай! Я й не намагаюся прикрити пляму на моєму старому халаті та дірку в шкарпетку...." я теж саме на цей уривок звернула увагу...

 10.01.2010 22:27  © ... 

Які всі суворі))) 

 10.01.2010 22:26  © ... для Настя 

Спасибі!
Так, у кожного рецепт свій=) А тут я написала свій рецепт.. 

 10.01.2010 16:19  Микола Щасливий для Суворий 

сказав Суворий 

 10.01.2010 16:10  Суворий 

Суворі будні суворих людей... 

 10.01.2010 15:02  Настя 

Вразило...Змусило замислитись...Та, мабуть, у кожного все ж свй рецепт написання) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +6
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +48
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
09.12.2010 © Тундра
23.02.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
Тут
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди