Прощай, любов!
Сміх з плачем не ходять разом,
Як нема з вогнем води.
Ось любов моя із часом
Йде в минулого ряди.
Змінюється все, проходить,
Не вернути назад час.
Та нове уже приходить -
Мрії помирають в нас.
Колись я вірила у казку,
Все біле було, сніг немов.
Та це і є, і була маска,
Яка брехала знов і знов!
Не любить він мене, я бачу,
Питаю часто, що робить?
Ночами деколи я плачу...
Її чи можна відпустить?
Як птиця, хай злетить у небо
Та буде вільною... і знов
Я закричу сама до себе:
"Прощай, прощай моя любов!"
Україна, 7.10.2009