Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
23.09.2012 23:00Новела
Про волю  Про любов  Про красу  Про кохання  Про зраду  Про розлуку  
40000
© Ярослава

Півонія

Ярослава
Опубліковано 23.09.2012 / 13240

—      Та люблю я тебе! Люблю! Скільки можна вже повторювати? Ти мене вже дістав цими вічними дурнуватими запитаннями! Ти мені не довіряєш! Я вже сказала, що я за сьогодні заморилася дуже і зараз лягаю спати! Ти розумієш, я хочу спати! — рука рівно та навчено виводила під густими чорними віями вигнуту чорну лінію. Потім потягнулася до золотавого тубусу губної помади і так же вміло кривавим мазком нафарбувала губи. — Ну скільки це може повторюватися! Ти мене дратуєш! Все, давай, завтра вранці я тебе наберу.

В телефоні щось швидко пробурмотіли.

—      ЗАВТРА! Все, я тебе також…

Нафарбований червоним лаком пальчиком натиснув кнопку на корпусі телефону. Роздалася коротка ненав’язлива мелодія і маленький екран погас.

Тим часом на столі, поруч з опалими пелюстками від зів’ялих півоній тріскуче розривався інший телефон. На дисплеї висвітилися літери «Саша».

—      Любий, я вже виїжджаю. Чекай на мене. Цілую.

Ніжка ковзнула у чорну туфельку. Телефон полетів до маленької шкіряної сумочки. Клацнув вимикач. Погасло світло. Ключ подарував скригучий поцілунок замкові і роздалося відлуння від цокання каблучків по давно немитій підлозі коридору.

Вечір прийняв дівчину у свої гарячі солодкі обійми. Приголубив теплим вітерцем, ковзаючи по волоссі і зазираючи тяжким запахом акації у саму душу. Навколишні будинки усміхалися палаючими вікнами. Там вирувало життя. Хтось сварився, хтось мирився, хтось кохав.

По широкому проспекту повз зупинки шугали запізнілі вечірні автомобілі. Рука махнула одній із них і та загальмувала поруч. Відчинилися дверцята і дівчина сіла до автомобіля.


Давно вивчена квартира. Така рідна і така чужа. Така затишна і така прохолодна для гостей. А нічні гості тут були частим явищем. Вони приходили, залишали за собою шлейф гірких парфумів, випадкові речі, на кшталт резинок для волосся, біжутерії, носових хустинок і шаликів, які в свою чергу, наступного ж ранку нещадно летіли до сміттєвого баку. Після гостів залишалися мітки у вигляді волосся на дивані та червоних плям на шиї господаря.

Ольга знала про тих гостей, але їй було все-одно. Крайньою мірою, вона себе в цьому запевняла. Ольга неодноразово знаходила довгу руду волосину на дивані, або кучеряву біляву на сорочці. Подавляла в своєму горлі жахливий гіркий клубок, який не давав ні говорити, ні дихати і посміхалася з смарагдовими сльозами  в очах. Посміхалася, бо була з НИМ. Була в його надзвичайно затишних обіймах, відчувала себе надзвичайно маленькою тат тендітною у великих теплих долонях. Пригорталася все ближче і ближче, проводячи своїм холодним носом по його шиї, вдихаючи такий рідний аромат і намагаючись його якомога довше тримати в пам`яті. Дозволяла тим рукам робити з собою те, чого не дозволялося нікому іншому. Дозволяла собі казати такі слова, які від неї не чув більш ніхто. Казала, а у відповідь чула лише тишу. А потім були ті надзвичайні хвилини близькості, заради яких хотілося існувати. Заради яких вранці розплющувалися очі і вдихалося повітря. Заради яких потрібно було забути про тих гостей і пам`ять стирала того, кому щовечора говорилося «люблю».

А потім?

А потім гірка кава. Холодний ранок. І тяжке похмілля від розуміння, що вже кінець. І знову рука вимальовувала вигнуту лінію над смарагдовими сльозами і кривавим мазком фарбувала викривлені губи. Ніжка ковзала до чорної туфельки і його ключ цілував замок.

Ранок підганяв людей по своїм справам. Вони швидко йшли по алеї кожен заклопотаний своїм. Хтось думав про роботу і ненависного начальника. Комусь згадувалася минула ніч. А Ольга повільно брела і намагалася думати НІ ПРО ЩО. Це видавалося погано і тому смарагдова сльоза повільно прокладала собі доріжку по вміло запудреній щоці. Рука з червоними нігтями ковзнула до маленької шкіряної сумочки і витягла з її нетрів телефон. Він видав коротку мелодію і екранчик знову ожив.

—      Добрий ранок. Так, вже прокинулася. Йду до університету. Після пар наберу. — рука стерла чергову вологу доріжку зі щоки. — Ага, я тебе також. Бувай.

І тоненьку каблучки зацокали в бік дому з вічно немитою підлогою та засохлою півонією на столі…

Помічна червень 2012
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
12.07.2012 Проза / Нарис
Канон світового пролетаріату
24.09.2012 Проза / Новела
Я Вас люблю
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
Новела Про розлуку
27.11.2012 © Озерова Альона
Любляче серце
23.09.2012
Півонія
23.08.2012 © Марина Життєва
Анютин дім
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 147  Коментарів:
Тематика: Новела, півонія, любов, зрада
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
23.02.2013 © Тетяна Белімова
09.12.2010 © Тундра
18.09.2013 © Тетяна Белімова
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди