25.09.2012 18:02
-
295
    
  11 | 11  
 © Ірина Затинейко-Михалевич

Cлайди одного дня...

«Наші мрії – це плани божі відносно нас…»

В той день небо плакало невблаганно, мов вередлива жінка, що вишукує в своїй долі хоч краплю горя. Жінці інколи хочеться поридати безпричинно, відчувши хоч на якийсь час себе нещасною героїнею драми, якої, якщо немає, то можна вигадати…Правда ж?

Так і небу – захотілось цілий день ридати зливою, не відаючи причини… Схлипувало, булькало в калюжах, втішалось прицмокуванням гумових чобіт, затягувало нежитем, пританцьовувало парасольками. І не втрачало при цьому особливого шарму…

Затяжна злива пасувала цьому місту. Хто втрапив до нього саме в таку погоду, неодмінно захоче бумерангового повторення – саме такого: з дощем сльозливим, ностальгійним замисленим настроєм, вистояними запахами кав’ярень з різноманітними смаколиками, глінтвейном.  

Яблучно-корицевий струдель! Йому у вересні відводиться тут особлива місія: зігріти відчуттям домашнього затишку, наситити неповторним смаком, викликати бажання повернутися обов’язково знову і спробувати ще…Тільки більшим куском!

Хтось неодмінно в таку погоду фантазуватиме про любощі, когось шкребтиме самотність, хтось когось втрачатиме, а хтось когось зустріне крізь довгі роки чекань… Хтось цю суміш подій проковтне одразу.

І кожен отримає в той містичний день, сполоканий дощем, свій заслужений кусок "яблучно-корицевого" полегшення, задоволення, з присмаком незрозумілого болю…

Хтось когось втрачатиме…Хтось когось стрічатиме…Хтось когось востаннє…



вересень, 2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.04.2013 14:44  Тетянка => © 

Красиві образи, смачні, немов той яблучно-корицевий струдель)))

 01.10.2012 16:34  Марієчка Коваль => © 

та не мрію я про пончики... цей образ більш підходящий просто. ви передали своє бачення, я його підлаштувала під себе. так.. в кожного має бути своя уява, яка вона не є

 01.10.2012 15:29  Недрукована => © 

Дуже гарний текст!
Стільки всього згадалося.
І так запахло яблучно-корицевим Львівським дощем...

 30.09.2012 23:03  Марієчка Коваль 

люблю дощ... такий тихий чи з громом.. але більше люблю його здатність прибити всю пилюку в місті хоч на пару годин)) добре сказано Правда ж?)))

 30.09.2012 00:48  Лідія Яр => © 

Сподобалося порівняння неба з вередливою жінкою...таке буває..

 26.09.2012 12:07  © ... 

викликаю позитивні асоціації - це вже добре. Навзаєм - дякую)

 26.09.2012 11:52  Володимир Пірнач => © 

Крутяк!
Нагадала відразу два епізоди. Присмак смачнючого (хоч і непомірно дорогого глінтвейну) вчора на Гоголі.
І момент із фільму "Безславні ублюдки" як там Крістоф Вальц їв штрудель в кафешці.. крутий актор!
Шикарний текст, дякую.
Плюсую.

 26.09.2012 11:20  Деркач Олександр => © 

Так я два рази був і все під дощем - просиділи у пивбарі по-моєму Колос (це було 29 років тому), потім ще якись генделики, на другий день правда попали на Личаківський цвинтар (у якості туристів)))), а ввечері в оперу, вже не пам`ятаю яка вистава)) ще раз був у 91р. так теж дощ лив дня два, так взагалі просиділи в готелі, вирішували справи я тоді челноком підробляв Польща і т.д.

 25.09.2012 23:14  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно написано! У Львові пощастило бути в недощову погоду! Але тепер не знаю, чи пощастило! Чомусь думала, що внизу буде рецепт струделя, або хоч картинка! :)))) Чудово!

 25.09.2012 22:25  Каранда Галина => © 

красиво пишете. З поверненням!

 25.09.2012 20:11  Деркач Олександр => © 

Чудове есе, гарно і вдало про зливу, почуття, роздуми...дощ люблю удома, а у Львові не люблю - заважає насолоді містом, вулочками...