11.01.2010 00:19
-
1830
    
  8 | 10  
 © SASHA ROSSI

РІЗДВЯНА ІСТОРІЯ

«музика довкола нас тільки навчіться її слухати…»

Знайдіть себе у моїх словах. Відчуйте те, що відчував я при написанні цього тексту. Впустіть в своє серце Різдво...
Викладаю на розгляд уривок з своєї книги. прошу залишайте коментарі, мені цікава ваша думка?
З повагою до всіх авторів Sasha Rossi

РІЗДВЯНА ІСТОРІЯ 

«музика довкола нас тільки навчіться її слухати…» 


Як не на Різдво стаються дива, погодьтесь все саме найчарівніше і найкраще може статись з Вами в цю торжественну мить. Кажуть люди бувають безсердечними, жорстокими, та неприступними, але ніхто не питає чому ці люди стають такими, чому їхнє життя перетворилось на суцільну мряку,чому більшість з них в пошуках свого щастя. в пошуках «ельдорадо» якого не існує. Тож я знав таких людей в своєму житті, більше того я відчував їх, переживав разом з ними. Ми люди створіння божі, так написано в писанні Божому, але чому ми своїми вчинками, своїм ставленням відмежовуємо себе від Господа, чому наші серця стають черствими, а почуття жорстокими як лезо меча, слова наші руйнують останню совість, невже Божі створіння можуть вбивати інших… Можуть і це стається тому що не впускають в своє серце Бога, тому що не шукають його. Можна бути не щасливим на землі, але не можна ближніх через своє нещастя робити такими ж . Саме на Різдво Господь дає нам шанс прокинутись, прозріти, полюбити, пробачити, забути все те що нам не давало спокою роки. місяці , дні, хвилини та секунди нашого з вами життя. В пустім Різдво у наші серця і тоді світ стане для нас зовсім іншим.  

Отже моє Різдво, не забуду його через ті подарунки які мені зробив Господь. 

Візьміть мене, чим в житті я жертвував , що в житті втрачав, як мені було б сумно чи погано завжди Він був зі мною. Він давав мені можливість подумати ,можливість забутись, відволікав мою увагу інші важливі речі, посилав мені людей які підтримували мене, які слухали мене, давав мені можливість творити маленькі чудеса які на перший погляд не помітні . які є варті уваги але я їх робив, Він дав мені можливість втілювати пережите в музику в слова в розмову, в звуки які оточують мене щодня … А що в замін давав я Йому , як я платив за все те що я маю. не питайте бо моя дяка в мільйони разів менша а ніж те що я отримував. Господь дивився в мої очі, що він там бачив він бачив усе, все те що не можете помітити ви. А якщо бути чесним то він бачив гріх, жорстокість, осуд, грубість, не дотримання слова яке я давав Йому щодня в своїх молитвах. Для чого мене слухати, але Він слухав, Він переживав зі мною. плакав поруч зі мною, творив зі мною музику вірші слова, і не здивуюсь якщо він зараз шепоче мені цю розповідь… Що вартий я в Його очах, що даю я в замін на всі ласки котрі отримую. не збагненна людська логіка та совість , можу шукати тисячі виправдань але жодна з них не виправдає мене. Як просто почути Його, і я почув у музиці, я побачив Його у материних очах, я відчув його в людині яка була поруч зі мною, я знайшов Його в співі Храмі.  

Дякую Боже що ти є зі мною, дякую за Різдво яке є моєму серці , дякую за тих кого ти мені посилаєш, дякую за все що я отримав. А отримав я багато… Музика – це те що мене спасає від самотності. це звуки та мелодії оточуючого світу, я їх відчуваю я просто ще не навчився їх передавати на ноти передавати на музику. Бо ця музика дивовижна, чарівна та надзвичайно потужна. Кожен з вас усіх може творити її , будь ти ким завгодно, не май ти ні здібностей ні слуху, але ти несеш в собі енергію яка може стати музикою, зрозуміти і відчути її дуже важко, адже кожен намагається бути закритим, замкненим, всі ви прагнете створити сій ідеал, який би любили сприймали яким би жили, який б проковтнули як наживку і всім било добре. Але біда в тім що цей образ довго не живе, бо про вас забуду дуже швидко якщо ви є цією наживкою. Не забуваємо і не згасаємо тільки пам’ять, які після вас залишаються. Тож скидаймо наші маски , ховаємо далеко наші образи які сприймаються теперішнім світом. Досить ілюзій, досить реклами та наживи, станьте тим ким вас створив Господь … Почуйте його , почуйте те що дарує вам , звук Його музики – це щастя, музика Його – це добро , ноти Його – це любов, а блаженство і спокій душі – це витвір мистецтва який прийдеться створити вам ще за життя на землі , адже потім коли ми постанемо перед ним то він уважно слухатиме нашу музику яку ми продемонструємо. і за щастя якого вона буде чистою. справжньою , доброю та не повторною. Звуки серця – це мелодія твоїх почуттів, прислухайся адже твоє серце вміє творити, вміє любити та прощати. Звуки душі твоєї – то твої вчинки, помисли, віддача, прощення, любов до оточуючих, слова – які зцілюють, лікують. підбадьорюють, дають шанс бути почутим … 

Таку музику і відчуваю я , що саме дивно я її найкраще відчуваю на Різдво, музика що йде з серця, музика яка є в повітрі , музика яка є всюди тільки відчиніть свою свідомість, вийміть навушники з вух і послухайте світ, і вам не сподобається його музика. та вихід є станьте і почніть вторити свою музику, свою долю , міняйте себе , свої погляди.  

На останок прагну побачити Вас у своєму оркестрі сердець, які прагнуть змінити світ, жертвуючи себе за ради музики добра та щастя інших, і нехай Господь допомагає нам творити її , адже «музика довкола нас тільки навчіться її слухати…» 

 

 



мій творчий кабінет, 23.23. PM 09/01/2010

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.03.2010 17:16  ЛІДІЯ => © 

Вибачте, SASHA ROSSI, що пишу із запізненням, адже Різдво давно минуло, але не відгукнутися не можу. Подібні почуття, описані вами у "Різдвяній історії", огортають душу і перед ще одним святом, яке наближається, - Великоднем. Здається, можеш увесь світ обійняти і подарувати йому все найкраще, що маєш. Звичайно, у ці дні якось по-особливому замислюєшся над проблемою: для чого я, яке моє значення; переглядаєш свої вчинки, погляди і розумієш: так, не все зроблене мною є варте уваги, дійсно, є прогалини у деяких ситуаціях, а могло б не бути... І тоді звертаєш очі до неба, подумки просячи мудрості, витривалості і ще чогось такого сокровенного, про що знає лише власне серце. І відчуваєш, як звідкись береться сила, яка наповнює кожну клітинку тіла, сила, яка зі струмочка виливається у хвилі нестримного бажання діяти. В ці хвилини приходить розуміння відповідальності і перед Тим, хто дає оцю силу, і перед тими, кому її треба віддати, і перед собою, бо не кожен хоче впустити у серце цю силу і відчути її значення.

 13.01.2010 19:32  © ... => Комарова Ольга 

На рахунок конкурсів. Скажу чесно я нічого і ніколи не віддав на конкурси. В реальному житті далекому від прози не люблю конкуренції), адже з словом є погана асоціація (порівнюю з бізнесом). Тому буду радий просто поділитись частиною того чим живу у вільний від роботи та проблем час ( повірте в мене його не так багато). Тому якщо бажає адміністратор хай віддає на конкурс, мета моя в тому, щоб всі мої та ваші твори читалися нашим українським читачем. А до ваших думок та коментарів шановні арбітри я буду прислуховуватись. Наперед вдячний за розуміння.

 12.01.2010 21:26  Микола Щасливий => Комарова Ольга 

Оля, гарна думка, обдумаємо це.

 11.01.2010 22:25  Комарова Ольга => © 

Мені навпаки твір дуже сподобався і видався дуже душевним. Пане Сашко чому б Ви не подали його на конкурс прози – «Подаруй другу новорічну фантазію». Думаю, якщо адміністратор зверне увагу на мій коментар, то ще не пізно!!! Бажаю успіху

 11.01.2010 20:46  © ... => Настя 

Не має за що вибачатись. Хіба ненормальний буде шукати свого читача посеред сотні талановитих митців...)
І на сам кінець у кожного різне світосприйняття "штучності", і аж ніяк моя правда не може бути штучною, адже крім слова я ще володію музикою (я композитор), тому не варто робити поспішні висновки.)
Настя вдячний за перший коментар...

 11.01.2010 18:57  Настя 

Не скажу, що вразило, але, мабуть, я просто не ваш читач...Але написано гарно, від душі, але чомусь занадто штучно...Ще раз вибачте.