06.10.2012 15:48

-

179

8 | 8

 © Сашко Новік

з рубрики / циклу «Присмак ліричності»

В зорях на босу ногу,

узбіччям дихального шляху,

в світанка приймав пологи,

на крилах іоннго птаха.

над широчінню магнітного поля,

в колоссі, зернами електронів,

достигав в ізотоп поволі

заради відновлення стронцій.

Натягнувшись в прозорість нишком

звиваючись міцно вузлами,

огортав її стрункі ніжки,

пружністю еластану.

І в який бік я не дивлюся,

і в яке б не втілився існування,

все перебуває в русі,

і рухає всім кохання.