Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
06.10.2012 19:18Нарис
Для студентів  Про мої мрії  Про минуле  Про казку  
10000
З дозволу батьків
© Іра Зима

Пегас

Іра Зима
Опубліковано 06.10.2012 / 13449

*******

 

Величезний ПЕГАС летів через стародавній замок, скоріше через його руїни. Прекрасний кінь з пружними лебединими крилами. Він летів через усе небо, наповнюючи мене відчуттям полегкості. Захотілось полетіти за цим чудо-конем. Викинув з голови дивне марево, і попрямував до зруйнованого середньовічного замку. Там серед каміння і розрухи має відбутися мій експеримент – мандрівка в часі. Я готувався до нього усе своє свідоме життя. Моя НАЙБІЛЬША МРІЯ – змінити долю людини з МИНУЛОГО. Замок був найвдалішим місцем для цього. Це була споруда родом із середньовіччя, знаходилась неподалік нашого містечка. Правда підготовка затяглася… Підрахунки не збігались… Невже невдалий час вибраний?

А ПЕГАС летів і кликав за собою.

І ОСЬ Я ТУТ серед бідно вдягнутих людей, стурбованих і бездіяльних, радісних і нещасних. Прислухався до них, вдивлявся в обличчя, шукав нещасного якому потрібна допомога. Але всі тікали від мене і дивилися як на божевільного. Звичайно мій вигляд їх шокував. Через кілька годин захотілось їсти, по-о-справжньо-о- му. Це був не той голод який відчуваєш між сніданком і обідом, а ДИКИЙ ГОЛОД СТОМЛЕНОЇ ЛЮДИНИ, яка згодна зїсти будь-що. Голод гнав мене кудись. Розумів, що моє ходіння немає ніякого сенсу сів біля якогось деревця, і вперше у житті переночував на вулиці. Мені нічого не снилося, а прокинувся від того що шлунок вимагав їжі. Навколо ходили люди, які на мене не звертали уваги. Роздивився. Виявляється заснув під парканом церкви. Біля мене зупинилась статна жінка у багатому одязі і з жалем дивилась на мене. Я у відповідь дивився не поглядом прохача, а намагався дивитись з гідністю набагато розумнішої і всезнаючої людини. Але це викликало у неї ще більший жаль. Покопирсавшись у складках плаття вона дістала монету, яка на сонці блиснула золотом, і кинула мені до ніг. Раніше думав, що чудово підготувався, а тепер відчув сором і моя ГОРДІСТЬ заквилила, вимагала віддати ці гроші. Але … АЛЕ  вагомі аргументи виставив мій ШЛУНОК гордості. Я МАВ ЗА ЩО ПОЇСТИ.!!! 


*******

 

Дуже довго живу у цьому богом забутому місті. Єдине що залишилось, навчати людей грамоти (благо добре знаю латинь і старогрецьку), але навчав не лише письму. Хотів відкрити людям ІСТИНУ, хотів позбавити їх мороку релігії. Передавав свої знання, розповідав про далеке майбутнє (яке стало для мене минулим). Я жив і не знав чи змінився мій час? Багато людей сприймали мої лекції як цікаві байки. Вони приїжджали із різних міст послухати мене. У нас виникали дискусії і навіть полеміки, які вигравав Я.

Одного разу серед моїх слухачів з’явився незнайомий чоловік, який після закінчення лекції сказав – «З ваших слів виходить, що Бог для всіх, і що церква зло». Я розсміявся і з висоти своєї «мудрості» відповів «Бог та сила, що існує і буде існувати, тому що він Всесвіт, що нас створив. Він не виникає і не зникає, він змінюється, ми ж не взмозі його осягнути, зрозуміти і тому обожнюємо. А церква це обряди, догми і правила. Людина невічна. Її розум різноманітний, а церква його стримує у певних рамках. Церква залякує людей позбавляє справжньої віри. Люди повинні просто вірити».

Незнайомець мовчки слухав не перебиваючи, а потім тихо сказав: «Ми не залякуємо людей. Вони самі бояться, їм так легше жити. Страх робить їх відважнішими. Вони не можуть не боятись – це сенс їх життя. Не позбавляйте людей цієї втіхи. Вони не зрозуміють».

Він попрощався і пішов. Я знав мною зацікавилась інквізиція.

На наступний ранок я прокинувся в камері. Сирість і затхле повітря, просмерділе попередніми мешканцями, заважав дихати. І лише там дійсно злякався, усвідомив наслідки свого вчинку. Охопив страх. Але вже пізно!

На щастя мене не катували лише розмовляли. Я ділився усіма своїми знаннями, що Земля кругла і крутиться навколо сонця, що я з майбутнього, що людина вилетіла в космос, і ще багато чого іншого…

А вини все більше впевнювались у моїй божевільності. Я надіявся мене відпустять, але виявився ДУЖЕ небезпечним.

Божевільний єретик – звучить загрозливо.

Мені нічого не сказали коли виводили із в’язниці. Йшов через площу заповнену людьми які веселились і я розвеселився. Вартові дивилися скоса і лише дивувались. Але моя веселість пройшла коли побачив купу хмизу.

Боже який я дурень. В ту мить прийшло розуміння, ніщо не може спинити величезного механізму історії. Що час не прощає зухвальців. А ці люди?... Я дивився на них з надією. Хотів побачити обурення чи навіть співчуття. Погляд вихопив із натовпу жінку, яка колись пожертвувала золоту монету, у її погляді не було співчуття, лише жадоба видовищ.

Ну що ж, я дурень, дурень і ще раз дурень.

Величезний пегас летить через наповнену людьми площу. Чудовий білий кінь з пружними крилами. Він летить через усе небо, наповнюючи мене відчуттям легкості. Захотілося полетіти за цим дивом. Я не бачив звідки він летить, але дізнаюсь куди.

Вогонь охопив багаття, але там вже нікого не було.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
05.10.2012 Поезії / Вірш
Осінь
09.10.2012 Поезії / Вірш
Так ніжно цілував листочки сніг.
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
20.03.2017 © Надія Севастьянова / Есе
.крила
20.03.2017 © ОлексАндра / Нарис
Світ
10.03.2017 © Маргарита Проніна / Нарис
Березневі вікна
12.02.2017 © Ксюшка Жайворон / Есе
Просто жінка
10.02.2017 © Вадим Фішер / Есе
- Без назви -
Нарис Про казку
13.10.2014 © Бойчук Роман
Я – ОСІНЬ!..
06.10.2012
Пегас
23.07.2012 © Іриска
Я - красуня
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 143  Коментарів: 1
Тематика: Нариси, пегас, мрії, казка, минуле
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 07.10.2012 09:52  Лідія Яр для © ... 

А мені сподобалося, написано цікаво, не нав,язливо...Чудово! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
26.02.2017 © роман-мтт
Гіркі жнива +72
23.02.2017 © роман-мтт
Розумні коні людей не возять +60
29.12.2016 © Каранда Галина
З Днем народження, Портале! +69
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +58
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
12.04.2011 © Закохана
22.09.2013 © Тетяна Белімова
24.04.2013 © Тетяна Белімова
27.11.2014 © Серго Сокольник
26.03.2017 © Липа Ольга - Душа Українки
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди