07.10.2012 16:52
-
328
    
  4 | 5  
 © Андрій Гагін

Вікно, химера-нічка…

з рубрики / циклу «Зоряний пил. Ніч»

Вікно, химера тиха нічка;

Провина, місяця вина.

Майстриня снів вона одвічна,

Свідомо темряві кума.


Лиш пір’я-полум’я літає –

То сірін-вітер – мов злетить.

Вмістився сокіл тихо, скраю,

Мізкує, дивну робить хить.


Та промінь місячний, як холод

Несправжність-ріки, все своє.

І кактус-вязень – в нього голод,

Бере з вікна не віддає.


Химера-нічка начепила

В шибках, проміння океан.

Невже торкнеться до світила

Немов чарівний талісман.



05.10.2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.10.2012 22:34  Бойчук Роман 

Справжній чоловічий твір!!! Таких образів вплетено. Підтримую кожне написане слово!!! БРАВО!

 07.10.2012 18:34  Тетяна Белімова => © 

Якби поставили у кінці знак питання, додалося б ще трохи загадковості до Вашої вкрай втаємниченої (як зрештою, все нічне!) поезії. Сподобалося!