– Я стомилася вірити Вам, мій коханий підступний кате,
Моє серце розбите на біс, котрий я повторила вдвадцяте.
– Аплодую Вам. Я на колінах.
Я навіки відданий Вам.
Ви – єдина моя Коламбіна,
Ви – остання надія моя!
– Я стомилася вірити Вам,
Ваше слово – солодкі тенета,
А любов – лиш розмінна монета
В Ваших вмілих лялькарських руках...
– Світе мій, моя зоре небесна!
Я до ніг Ваших ладен покласти весь Всесвіт!
Тільки б знати, що матиму щастя
Бачить очі Ваші прекрасні…
– Я стомилася вірити Вам.
Ваш цілунок – мов постріл у серце,
Що як птаха, сполохано б`ється
В Ваших сильних ласкавих руках.
– Серце моє, я Ваш полонений без ґрат,
Без кайданів пустих обіцянь
За крихти надій, сподівань,
Я безмежно Ваш, вірний солдат!
Я стомилася вірити Вам.
Ваші очі – безодня Всесвітня,
Таємничі і ніжні, й привітні, –
Я загинула в Ваших очах...
– Ваші очі… То дві зорі ясні…
Освітіть мій м’ятежний шлях,
Станьте полум’ям моїм прекрасним!
Дайте згинути в Ваших очах!
– Я стомилася вірити Вам, мій коханий підступний кате...
Тому серцем розбитим своїм я продовжую досі кохати.
– Я зберу Ваше серце розбите й нестиму крізь мрії і сни,
Бо кохання моє, Коламбіно, присвячене тільки тобі…
