Ти ніжності терЕновий вінець
Духмяною хугОю пелюсток,
Осиплюся до ніжок твоїх люба.
Ти щастя довгожданого ковток…
Гірке кохання і солодка згуба.
Життя мого лукавий промінець,
Що манить обіцянками здалека.
Ти ніжності терЕновий вінець,
Бажання лід і неуваги спека.
Байдужості жорстокий крутивій,
І пристрасті непоказна безмовність...
Сльоза печаллю осріблиться з вій -
Простосердечна мрійника жертовність.
Кометою впаду я із небес
До озера. РозІб’юся на шмаття.
З розсвітом, уквітчаю тишу плес
Підпалами молочного латаття.
