13.10.2012 13:01
-
290
    
  8 | 8  
 © Тетяна Чорновіл

СУШИТЬ БАБА ГРУШІ

СУШИТЬ БАБА ГРУШІ

Спомин

Піч баба гарно з ночі протопила,

І кочергою розгорнула жар,

Бо вміла, а до того ще й любила,

Сушити в осінь груші на узвар.


Чекають груші в деках свого часу,

Великі, соковиті, запашні.

Пішли у піч. Помалечку, не зразу

Мудрує баба жар на черені.


Аби лиш шкірка прОдимком взялася,

Тоді вже більше жару підгорта,

Щоб в серці груші медом запеклася

Прив’ялена тягуча доброта.


А за вікном холодний дощик росить,

По шибці тарабанить тут і там.

То в баби осінь грушку з дека просить,

А баба усміхається: – Не дам!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.10.2012 23:55  Бойчук Роман 

У Вас, Тетяно, як не камін, то піч!!! Сподобалось!!!

 13.10.2012 21:55  Тетяна Белімова => © 

"Спомин" - дуже доречна назва для цього прегарного твору. Зворушило про осінь, яка просить груш!
А у мене груші сушив дідусь, бо бабусі, на жаль, не було, і теж у печі. Так що й на мене війнуло ностальгією.

 13.10.2012 16:45  Деркач Олександр => © 

Гарно написано, зразу багато згадалося, солодощів не так як зараз, було набереш у кишені сушки, особливо з груші і любив))) і гайнеш гуляти... класно було)))

 13.10.2012 14:30  Каранда Галина => © 

гарно, тепло... пахуче)))))))

 13.10.2012 13:48  Лідія Яр => © 

Класно. згадала і свою бабусю. у неї завжди і грушки, і сливки, і вишеньки сушені, м,ятою пахли, вона в торбинки клала, щоб міль не заводилась...Так гарно тоді було з бабусею..
Дякую, за спомин.
Чудово