Пофарбую небо в рудий, зшию його із землею дощами,

Зникну в натовпі серед чужих парасоль,

Замість звичного “Colambine ta folle”

Підпишуся своїми віршами.

Не шукай мене, більше немає

Тих очей і усмішки наївних,

Лиш в рядках літер розмір кульгавий,

У рядках моїх віршів білих.

Кажуть, кава міцна, як смерть?

Моя кава міцніш від обіймів

Тої, котрою серце сповнене вщерть,

Бо життя – на папері лишилось

У рядках моїх білих віршів…